" Голос гімназиста" - це періодичне видання нашого навчального закладу. Шкільна газета виходить один раз у місяць. На її шпальтах висвітлюються усі шкільні новини та події

Хвилююча зустріч

Сьогодні десятки тисяч патріотів нашої держави знаходяться на Сході країни,на передовій, захищаючи свободу, незалежність та територіальну цілісність України. З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до рідної країни, гордості за наших захисників, 26 січня 2017 року у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» була організована зустріч школярів з воїнами – учасниками АТО, жителями нашого села.

Джумига Василь Васильович та Дятлов Валерій Олександрович розповідали про події на сході України, про героїзм, про визволені від сепаратистів міста та села, визначні місця східної України.

Багато дітей (спочатку сором’язливо, а потім сміливіше) задавали питання, які їх цікавили: « Про що думає людина, яка йде захищати свою Вітчизну? Що значить на війні братерство, дружба? Про що найчастіше думається, коли перебуваєш на передовій ?»

Гості щиро відповідали на всі запитання, хоча було видно, як важко пригадувати товаришів, які полягли від сил противника і події, які багато в чому змінили не тільки погляди на життя, а й на важливість таких загальнолюдських цінностей і рис, як доброта, співчуття, милосердя, любов до ближнього, самопожертва.

Валерій Олександрович Дятлов передав учням 1(5)-Б класу прапор із підписами і побажаннями воїнів 118 окремої механізованої бригади.

Василь Васильвич та Валерій Олександрович щиро подякували дітям за те, що вони морально підтримують їх своїми листами, малюнками, оберегами. Ця підтримка для воїнів є надзвичайно важливою. Запрошені учасники АТО почули від дітей щирі слова подяки і шани.

Саме такі зустрічі формують в дітях патріотичне почуття, виховують громадянина патріота, який володіє глибоким розумінням громадянського обов’язку, готовий у будь-який час стати на захист своєї Батьківщини. Сподіваємося, що в найближчий час ця війна закінчиться, і в Україну прийде мир та спокій.

Ковальчук Ганна Іванівна, класний керівник 1(5)-Б класу

Святий Миколай, до нас завітай!

19 грудня у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» було по-особливому святково і якось навіть таємничо-загадково. Адже до нас завітав святий Миколай (учень 5(9)–Б класу Ярицький Дмитро), приніс гостинці, розповів цікаві історії. А допомагали йому три зірочки (учениці 1(5)–А класу Харчос Оксана, Шевчук Марія, Семенчук Софія) та ангели: Ясько Анастасія, Рибалкіна Христина, Пасюк Анастасія, Літвінчук Анастасія (учениці 1(5)–А класу). Вони розповіли нам, що святий Миколай є «старшим» серед святих: опікується воїнами, володіє ключами від неба. Але більшість часу він проводить на землі, допомагаючи бідним у скруті, мандрівникам – у дорозі, мореплавцям – на морі. У ніч на день Святого Миколая святий розносить подарунки та підкладає їх під подушки. Солодощі, яблука, горіхи та печиво дістаються лише слухняним дітлахам. Тим же, хто цілий рік пустував, святий Миколай підкладає під подушки різочки як попередження на наступний рік. А визначити, кому дарувати горішки, а кому – різки, йому допомагають ангели. Напередодні свята вони ходять і шукають усіх, хто чемно себе поводив. У нашій школі ангели зустріли трьох мишенят (учениці 3–Б класу початкової школи Сіроштан Ангеліна, Сохацька Дарина, Рудюк Мирослава). Та вони подивилися у «Книгу справ земних», і з’ясувалося, що мишенята погано себе поводили. Потім зустріли Лисичку-сестричку (ученицю 1(5)–А класу Кравчук Катерину), яка теж виявилася хитрющою і хотіла обманути ангелів, щоб отримати подарунки, але їй це не вдалося. Ангели дуже засмутилися, бо думали, що свята вже цього року не буде, адже скільки не ходили, а чемних дітей не знайшли. Але потім з’ясувалося, що таких дітей є дуже багато у Республіці Добрих Справ. Ангели так і записали про це до «Книги земного життя». А ще ми дізналися про цікаву історію, яка відбулася напередодні свята Миколая в одній родині. Оля, Петрик і Марійка (учні 7(11) класу Єленець Іванна, 3-Б класу Прончук Андрій та 2(6)–Б класу Потрапелюк Анастасія) чекали повернення з роботи мами (учениця 1(5)–А класу Семенчук Вікторія), готувалися до уроків та виконували домашні обов’язки. Вони теж переконалися, як любить їх святий Миколай, коли вони гарно вчаться, слухають маму, є чемними та добрими дітьми. Свято ледь не зіпсували нам Антипко і мале чортеня (учні 1(5)–А класу Нестерук Захар і Пророк Володимир), але святий Миколай і ангели не дозволили їм це зробити. Прогнавши їх, святий Миколай звернувся до дітей з проханням: «Учіться, діти мої, пам’ятайте слова нашого великого поета Тараса Шевченка: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Слухайте маму і тата, любіть свій народ, свою Україну і будьте вірними її синами і дочками. Це буде для мене і для всіх святих найбільша втіха. За рік прийду знову до вас на цю багатостраждальну українську землю, буду благати Господа, щоб він послав нам щастя, здоров’я, а всьому українському народу миру, добробуту, щастя, надію на кращу долю». Вручивши дітям подарунки, святий Миколай поспішив в інші села та міста, де його чекали чемні дітки.

Тетяна Рибалкіна,

вчитель української мови та літератури

Свято української мови у Великоомелянському НВК «школа-гімназія»

9 листопада у Республіці добрих справ відбулося свято, приурочене Дню української писемності та мови. Його підготували учні 1(5)–А класу та класний керівник Рибалкіна Т. М.
Цікаво було на святі відгадувати загадки, продовжувати прислів’я про мову, пояснювати значення фразеологізмів, відгадувати, з якої казки слова. Конкурс на кращого знавця рідної мови провели Харчос Оксана та Рибалкіна Христина. Активні учасники отримали невеличкі призи.
Ми переконалися, що учні нашого закладу добре знають рідну мову, але, на жаль, є люди, які її цураються. Про це пише Павло Глазовий у гуморесці «Кухлик». Інсценізацію її підготували Шевчук Марія (автор), Ясько Анастасія (продавець) та Нестерук Захар (дід).
Важливого значення у час спілкування ми надаємо словам. Але й від розділових знаків багато залежить у нашому житті. Як це було у «Казці про Всемогутню Кому», нам розповіли і показали Рибалкіна Христина (ведуча), цар Панько (Нестерук Захар), чиновник (Пророк Володимир) та царський радник (Ясько Анастасія).
Завітали на наше свято автори слов’янської абетки Кирило (Побережнюк Віталій) і Мефодій (Нестерук Захар), які розповіли про історію свого життя та місіонерську, літературну і освітню діяльність. Нестор Літописець (Пророк Володимир) повідав нам, що своє життя він присвятив виконанню заповідей Бога-Творця та праці написання книги про історію Київської Русі.
А як ніжно і водночас гордо звучали слова про рідну мову з вуст Титечко Софії, Шевчук Марії, Кравчук Катерини, Семенчук Вікторії, Харчос Оксани та Літвінчук Анастасії. Срібним дзвіночком зазвучала пісня «Омелянський краю» у виконанні Титечко Софії. Її підхопили всі учасники свята.
День української писемності та мови – свято, яке гуртує всіх нас, адже кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

ВУЛИЦЯМИ СИВОЧОЛОГО ОСТРОГА….

…мандрували учні Великоомелянського НВК «школа –гімназія» минулого четверга. Традиційно під час осінніх канікул школярі закладу здійснюють екскурсійну поїздку до одного з історичних та культурних місць нашого краю. Ця осінь покликала учнів та вчителів гімназії до старовинного Острога, який згадується у літописах близько 1100 року. Упродовж кількох століть місто заслужено вважалося релігійною й інтелектуальною Меккою України. В XVI столітті це був визначний культурний, економічний і політичний центр. 1576 р. Великий князь Острозький заснував тут академію, що стала першим вищим навчальним закладом в східній Європі. В академії навчався П. Конашевич-Сагайдачний, можливо, звідси майбутній гетьман возив на Січ стріли та сагайдаки, за що отримав прізвисько "Сагайдачний" . З Острозькою академією пов`язується ренесанс української культури. Під час екскурсії по Острозькій академії ми пильно вдивлялися в спудеїв, адже дуже хотілося зустрітим наших минулих випускників, а нині студентів академії. Чи не найбільш містичним та захоплюючим етапом екскурсії стало підземелля монастирського костелу 1775-1832 рр., із похованнями. Не залишив байдужими й прекрасний парк Академії, хоча й трохи порожній та сумний цього осіннього дощового дня. Проте кілька фото закарбувало його у пам’яті учнів.

Несподівано цікавою виявилась зустріч у Музеї книги та друкарства з раритетними книгами, яких не зустріти навіть у європейських музеях. Серед рідкісних експонатів найдавніша друкована книга “Декреталій” папи Григорія IX (Париж 1511р.) , глаголичне видання Бревіарія Хорвацького (Венеція 1561р.), Острозька Біблія Івана Федорова (1581). В основу експозиції музею покладено книжкову колекцію краєзнавчого музею, започатковану ще в 1909/1912 рр. Братством імені князів Острозьких. А особливе враження та захват справив на юних екскурсантів «Вишитий Кобзар» - унікальна та єдина у світі повністю вишита книга рівненських майстринь Олени Медведєвої і Анни Тимошок. Вісім поетичних творів без скорочень вишиті методом стебновка, який дозволяє вільно читати поезії. На кожній сторінці є традиційний український орнамент. Крім віршів, книга містить шість вишитих хрестиком картин періоду ранньої творчості Т. Шевченка, серед яких «Катерина», «Автопортрет Шевченка» та інші.. У вишитій книзі 48 сторінок з дикого льону розміром 36,5 х 26 см. Переплетення і шкіряна внутрішня обробка зроблені за зразком оформлення стародруків.

Відвідали також замок князів Острозьких — єдиний в Україні і Східній Європі одновежовий житловий замок, який зберігся до сьогодні. Кам’яні стіни, масивні дерев’яні сходи, музейні експонати та інші дрібниці відкрили для відвідувачів частинку Середньовіччя.

У ході екскурсії не оминули Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортецю - головну визначну пам'ятку с. Межирич . Своїм зовнішнім виглядом монастир більше нагадує потужний і вражаючий замок, ніж тиху духовну святиню. Поруч з монастирем раніше розташовувався палац князів Острозьких, але від нього сьогодні залишилася тільки величезна піч для обігріву вартових.

Останньою крапкою цієї цікавої та змістовної екскурсії стало відвідування джерела святого Миколая, що у с. Гільча Здолбунівського району. За легендою, джерело св. Миколая утворилося після хрещення Русі у 988 році. Повстанці Северина Наливайка смакували цією водою, нею вгамовували спрагу й омивали свої рани козаки війська Богдана Хмельницького, які поверталися з-під Берестечка. Тому неподалік джерела встановлено пам’ятник гетьману.

Цьогорічні осінні канікули не пройшли дарма, адже ми так багато дізнались про ще одну перлину нашого краю – м. Острог та його історичні й культурні пам’ятки.

Руслана Дзюра, класний керівник 3(7)-Б класу

День захисника України

День захисника України. Назва цього свята говорить сама за себе. Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час від часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни - свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.

Шкільна родина Великоомелянського НВК «школа-гімназія» шле вітання усім захисникам нашої Вітчизни! І напередодні цього свята, 13 жовтня, гімназисти привітали святковим концертом військовослужбовців Збройних сил України, які проходять службу у військовій частині А-1671 55-ого окремого лінійно-вузлового полку зв'язку м. Рівне. Учні привітали захисників нашої Вітчизни, побажали їм благополуччя і сил, здоров’я і щастя, мирного неба і смачного хліба!

Ми всі вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою – Україну.

Літо 2016 у Паростку

Літо - це час відпочинку, оздоровлення, розваг, спілкування. У Великоомелянському НВК «школа-гімназія» 30 травня 2016 року розпочав роботу пришкільний табір відпочинку з денним перебуванням «Паросток».

Оскільки 2016 рік є в Україні роком англійської мови, в таборі було створено 2 англомовних загони «Friend» та «Friendship». І це стало справжньою подією для дітей – чимало бажаючих хотіли потрапити саме до цих загонів. І це не дивно, адже вчителі англійської мови Дундюк Т.В. та Савка О.В. надзвичайно цікаво організували роботу загонів. Крім того бути в англомовному загоні не тільки цікаво, а й корисно, адже це додаткова нагода поспілкуватися іноземною та вдосконалити свої знання з англійської мови.

У перший день діти ознайомилися з режимом роботи та правилами безпеки життєдіяльності, усі обрали назви загонів, вивчили девіз і пісню, прикрасили свої загонові кімнати та, водночас, отримали завдання «на завтра» - підготуватися до Дня Миру та урочистого відкриття табору. Тому що це все потребувало великої підготовки. Цього дня діти у таборі діти малювали Дерево добра, робили Квітку Миру, писали листи Добра. Особливо вразив лист загону «Веселка», адресований президенту Росії, в якому діти просили миру і припинення війни в Україні. Символом цього дня був голуб Миру, якого вихованці табору виготовляли в різних техніках (аплікація, квілінг, оригамі). А підчас квесту відвідали країни Європи, розгадуючи завдання гри-подорожі.

"Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та одвічної надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Закликаємо усіх цього дня й кожного наступного зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України", - такими словами розпочалося свято для дітей у нашому таборі ". Діти брали активну участь у іграх, конкурсах, естафетах та із захопленням малювали на асфальті.

Упродовж роботи табору вихованці створюють свою Країну Мрій, де протікає річка Миру, росте гай Добра, височіють гори Здоров’я, є рівнина Милосердя, море жартів та сміху, а омиває дитячу країну океан Щастя.

Пам’яті героїв…

"Герої не вмирають" - перше, про що думає кожен, згадуючи Героїв Небесної Сотні.

19 лютого у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» відбулись тематичні заходи про масові акції протесту в Україні, що відбувались протягом листопада 2013 року - лютого 2014 року.

Зранку учнівський та педагогічний колективи вшанували подвиг Героїв Небесної Сотні на лінійці пам’яті «Небесна Сотня у наших серцях», яку розпочали виконанням Гімну України. «Їх назвали «небесною сотнею» тому, що вони загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Ми змінилися самі і змінили країну. І нехай там, на небі, вони усміхнуться разом з нами. Слава Україні — Героям слава, Слава Героям Майдану», — ці слова лейтмотивом прозвучали на заході. Поіменно згадали героїв, які загинули на Майдані Незалежності. Пам'ять про загиблих вшанували хвилиною мовчання.

Представники учнівського парламенту у фойє облаштували фотовиставку «Небесна Сотня», біля якої горіли лампадки. А також організували флешмоб, під час якого учні школи на подвір’ї закладу вишикувались у гаслі «Герої не вмирають».

Як би довго не сперечалися історики про дату початку російської агресії проти України, ми, українці, знаємо, що саме 20 лютого, коли відбувся розстріл демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві, розпочалася збройна боротьба українського народу за незалежність, яка вилилася у справжню війну. Нехай і гібридну, але ж – війну.

Війна… Жах… Біль… Втрати… останнім часом українці повною мірою відчули гіркоту та біль утрати. Скільки полягло наших бійців, захищаючи рідну землю, зросивши землю кров’ю та слізьми матерів, що чекали загиблих і чекають живих. Гинуть у бою хлопці, ті кому будувати майбутнє, ті, хто тільки-но почав самостійне життя, хто ще не відчув смаку свободи, вдосталь не насолодився дитинством…

Сьогодні Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність та територіальну цілісність. У цій війні ми вже маємо загиблих і поранених, проте маємо і першу історичну перемогу – згуртовану наці, яка готова боротися за свої національні та політичні права .

Герої не вмирають! Ми будемо їх пам’ятати вічно за мужність, подвиг, проявлені в боротьбі за мир в Україні. Віримо, що єдність України, скріплена кров’ю незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Вічна пам’ять героям!

6 грудня - День Збройних Сил України

У нашого українського народу славне минуле. Мабуть кожний справжній українець знає про героїчну добу наших славних запорізьких козаків. Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям; яка боронила свою землю і український народ від завойовників.

Служити в українському війську, служити Україні – було справою честі і життя. Запорозька Січ уславилася іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка, Сірка та ін. Служити в козацькому війську вважалося в народі найпочеснішою справою. Навіть матері під час великого походу самі виряджали дітей у військо та наречені, слізно проводжаючи в дорогу, молилися Богу для швидкого повернення козаків

Українська армія по праву пишається своєю історією, своїми традиціями. Ніколи наші війська не захоплювали чужих територій, не посягали на чуже добро, чужі землі. Наші воїни з честю дають відсіч загарбникам і сьогодні – ми це бачимо чи не щодня.

Не має більшого покликання, як захищати рідну землю. Повертаючись сьогодні обличчям до нашої історії, ми з глибокою вдячністю схиляємо голови перед усіма захисниками , що боронили волю й незалежність у всі часи. Кожне молоде серце сьогодні і завжди повинно берегти пам’ять про всіх, хто відстоював державу страшній війні, що точиться сьогодні на Сході нашої країни. Україна - незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти рідну землю. І служать наші хлопці сьогодні Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній справа честі і обов’язку...

Тож на честь свята у нашій школі пройшли цікаві змагання між хлопчаками 6-х і 7-х класів, які продемонстрували сильний характер, ерудицію та найкращі фізичні якості учасників. Усі уболівальники та члени журі переконалися, що гідні вони наших предків – запорозьких козаків.

Розваги, ігри були завжди і в мирному житті, і в походах. Скільки треба було сил, мудрості і звитяги, щоб вийти з них переможцями. І козаки виходили демонструючи майстерність, вправність, спритність. Оскільки наше свято називається «Козацькі забави» то одразу стало зрозуміло, що змагались кращі з кращих, найрозумніші з розумних та найспритніші, найактивніші, та найвправніші представники сильної половини людства!Це наші хлопці! І саме за допомогою веселих і цікавих випробувань ми перевірили всі їхні чесноти за допомогою веселих і цікавих випробувань!

Змагалися 2 команди – «Гайдамаки» (6-б) та «Берегиня» (хлопці з 7-А і Б класів). Обидві команди надзвичайно запальні і сильні, боролися до останнього, та все ж з різницею у 2 бали перемогли «Гайдамаки» з чим ми їх і вітаємо.

Любі хлопці, вас вітаєм,

Звісно щастя побажаєм.

Ви ж у нас ось такі:

Працьовиті та стрункі.

Нехай удача посміхається,

А незгода не чіпляється,

Залишайтеся такими ж чемпіонами

Гарними,уважними,ніжними,кмітливими,

Єдиними і неповторними.

Дорогі наші чоловіки

Сміливі і мужні!

Сильні і спритні!

Розумні і кмітливі!

Ніжні і добрі!

Люблячі і турботливі!

Сьогодні для вас – лиш найтепліші слова!

Щастя і здоров‘я, радості багато

В цей святковий день вам хочем побажати!

Щоб жили у мирі, у добрі й достатку,

Серце мали щире й мудрості печатку!

Хай у вашій долі не лишиться горя,

Хай сонце світить повсякчас!

Хай кожен день Ваш буде світлим!

А ще…А ще – завжди кохайте нас!

1 грудня - День боротьби зі Снідом

Казка про хлопчика, який живе з ВІЛ

Сергійку п’ять років. Він мешкає з мамою, татом і великим рудим котом по кличці Мурчик. Хлопчик любить ганяти на подвір’ї м’яча, але ще більше відвідувати дитячий садочок. Там у нього дуже багато друзів. Найкращі товариші Сергійка — це Панасик та Оленка. Вони завжди сумують, коли хлопчик з якихось причин не йде у садок. Одного разу Сергійко прийшов дуже замисленим й друзі поцікавилися, що його турбує.

— Сьогодні матуся мені повідомила, що я живу з ВІЛ, — розповідає хлопчик. – Вона довго пояснювала, але я так нічого не зрозумів. У мене є тато, є мама, є Мурчик, якого теж дуже люблю. Але я ніколи не бачив ВІЛ, хоч він завжди був зі мною поряд. Як мені про нього більше дізнатися?

— Давайте запитаємо Тетяну Сергіївну, — запропонувала Оленка. – Я впевнена, що вона розкаже, хто такий ВІЛ.

Й діти попрямували до виховательки. Тетяна Сергіївна уважно вислухала запитання малят й трохи поміркувавши, відповіла:

— ВІЛ — це вірус, який може знаходитися лише в організмі людини. Якщо вірус потрапляє в організм, то залишається там назавжди. Одним із шляхів його потрапляння в організм є кров. Також вірус можна отримати при народжені від мами, якщо у неї також є вірус. Хоча цей вірус дуже поганий, до нього слід відноситися спокійно й правильно себе поводити. От наприклад, якщо ви після прогулянки на свіжому повітрі відчули, що болить горло, то дома слід випити гарячого чаю з медом. Таким чином ви зможете уникнути сильної застуди.

Так само ВІЛ-позитивній людині допомагає антиретровірусна терапія. Тобто, слід вживати пігулки, які корисні для організму й шкідливі для інфекції. Сергійко, який живе з ВІЛ, вживає пігулки, й вірус безсилий. Якщо ж не робити цього, вірус виходить із ув’язнення та шкодить організму. Пам’ятайте, що ВІЛ не передається побутовим шляхом: при дотиках, обіймах, через поцілунки, предмети побуту, іграшки.

Задоволені поясненням виховательки Сергійко, Оленка та Панасик побігли гратися. Через хвилину вже чутно було їх веселий безтурботний сміх.

Автор Олександра БИЧКОВСЬКА

21 листопада - День гідності та свободи

Дуже вдало сказано, що, шукаючи Європу, ми знайшли Україну.

Єдиний символ Революції гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн.

Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості. Україна – це територія гідності і свободи.

"Душу й тіло ми положим за нашу свободу…". Таку обіцянку ми даємо кожного разу, співаючи гімн. Та віднедавна цей рядок припинив бути просто словами. Він став повсякденною дією в боротьбі за цілісність держави і за європейський вибір.

21 листопада 2013 року… У цей день два роки тому було зірвано стоп-кран, щоб зупинити природній рух українського експресу до Європи, щоб повернути його назад - і в часі, і в просторі.

"Народ завжди має право протестувати проти гніту…" – писав у своїй конституції Пилип Орлик, соратник Івана Мазепи, автор написаної ще триста років тому першої української конституції. Гідні нащадки не забули настанов великого пращура. Тому і вибухнула Революція гідності. Проти купки негідників постали мільйони людей.

Чим була революція для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною. Але Майдан став випробуванням цінності особистості, виміром людськості та гідності. "Це революція гідності",- якось сказав зі сцени Майдану Олег Тягнибок.

Що ж таке гідність? Чи бачили ми її? Чи маємо ми її?

Гідність – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе ставлення людини до самої себе, і суспільства до неї , у якому визнається цінність особистості.

Революція 2013-2014 років, на моє переконання, це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Навіть страх померти. Гідність була в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Адже як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу? Ми бачили матерів, жінок, коханих, які відпускають своїх чоловіків на захист України. Ми бачили, і бачимо жінок, які воюють, волонтерів, які, завдяки своїм зусиллям, при підтримці народу, всього світу створили армію України, якої уже майже не було. Ми бачимо робітників, які цілодобово ремонтують, створюють нове озброєння, бачимо наших учених, медиків, артистів, які теж захищають свій народ, а учні теж своїми листами, малюнками, благодійною допомогою робимо усе можливе для збереження , відвойовування миру.

Ми бачили гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями. Але я не було її в тих представників "правоохоронних" органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

А скільки гідності було в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев'яними щитами, захищали барикади на Інститутській, Європейській, Прорізній. Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

А ось ті, хто, сидячи вдома, казав: "Нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?", - навряд чи знають що таке гідність .

Не було гідності й у тих, хто, маючи на руці годинник за 600.000 доларів США, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

Ми бачили гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Ми бачили гідність українського офіцера, котрий беззбройний ішов на озброєних окупантів.

Що ж є негідно? Негідно – роздягати людину на морозі. Негідно – викрадати людей із лікарень, вивозити в ліс і катувати. Негідно – убивати людей тільки тому, що вони спілкуються державною мовою й носять на собі символіку країни, у якій проживають. Негідно – зневажати народ, частиною якого є ти. Подумати про це варто.

Україна заплатила і продовжує платити надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.

Ігнатюк О. 5(9)-А

Засідання центру «Вибір» РРДС «Екіпаж»

17 листопада у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» відбулося засідання та навчання лідерів учнівського самоврядування центру «Вибір» РРДС «Екіпаж». Педагог-організатор закладу Т. Ігнатюк наголосила на тому, що нині значну роль відіграє учнівське самоврядування в сучасних умовах кардинальних суспільних змін. Вона закликала лідерів продовжувати роботу із вдосконалення організаційної діяльності у закладах, забути про байдужість та більш відповідально ставитися до своєї справи. Голова учнівського самоврядування Великоомелянського НВК «школа-гімназія» Молчанець Ірина презентувала роботу волонтерського осередку свого навчального закладу.

Лідери учнівського самоврядування мали змогу поспілкуватися у невимушеній обстановці під час тренінгу «Як знайти та не згубити талант», який цікаво провела практичний психолог Станіславська Л.І. Під час тренінгу лідери ознайомилися зі світом професій, підвищили свій рівень поінформованості щодо понять «здібності» та «талант», спробували визначити власну обдарованість, внутрішні ресурси та можливості їх реалізації в подальшому професійному житті та прийшли до розуміння того, що, правильно визначивши свій талант на початку професійної діяльності, людина має більше шансів повністю реалізувати себе на робочому місці та отримувати моральне задоволення від того, що займається улюбленою справою.

Лідери також підвели підсумки конкурсу «Увага, бомбосховище!», у якому перемогу здобули учні Верхівського НВК «школа-сад» і будуть представляти центр «Вибір» на районному конкурсі. На завершення учасники засідання обговорили стан підготовки проекту-презентації від лідера «Бережи голову від байдужості».

Т. Ігнатюк

Тиждень безпеки учасників руху

Знання і дотримання правил дорожнього руху – завжди актуально і важливо. Саме цю істину ми намагалася донести до свідомості учнів під час проведення предметного тижня «Безпеки дорожнього руху», що проходив у нашій школі з 9 по 15 листопада.

Протягом тижня школярі поринули у цікавий і незвіданий світ дорожніх знаків. Наші зоренята разом з казковими героями вчилися дотримуватися правил безпечної поведінки під час руху на дорозі, на казкових видах транспорту відправилися до міста «А-Б», де їх чекав Світлофор Світлофорійович. У цьому місті діти засвоїли правила, необхідні для збереження життя і здоров’я. У Зоряній республіці також було проведено конкурс малюнків "Обережно на дорозі". У Республіці добрих справ було проведено конкурс на кращого знавця дорожніх знаків, вікторину "Уважний пішохід". Для учнів 5 класу було проведено гру-змагання «Розумні пішоходи». До вихованців групи продовженого дня приходили юні інспектори руху - вони організували цікаві ігри та флешмоб "Увага! Пішохідний перехід!" Граючись , дітям легше сприйняти серйозні питання. Так , в спокійній, добродушній , радісній атмосфері учні повторили правила дорожнього руху, вчилися розпізнавати дорожні знаки, берегти власне здоров’я.

Тиждень закінчився , але попереду у школярів - навчання довжиною у ціле життя. Шановні батьки , знаходьте час для своєї дитини, повторюйте ПДР , адже всім відомо , що «береженого і Бог береже».

19 жовтня - Посвята у гімназисти

Школа – це дивовижний світ. Є в ньому місце і для напруженої праці, і для розваг та відпочинку. Один місяць навчання маленьких гімназистів-першокласників швидко минув. І, як винагорода за напружену працю, 19 жовтня відбулося у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» традиційне свято для молодших гімназистів – "Посвята у гімназисти". Цього дня до гімназійної родини приєдналося ще 25 учнів.

Змінювалися часи, змінювалися традиції, інші тепер учні, азбуку вони твердо знають ще в дитсадочку, а до гімназії приходять, закінчивши чотири класи початкової школи. Майбутні гімназисти підготували концерт, переконавши присутніх у тому, що вони гідні носити почесне звання. З законами гімназійного братства молоде поповнення познайомили старшокласники. Потім винуватців свята привітала заступник директора Сівицька Г.Д., побажала великих звершень, успіхів і творчої наснаги, вона ж і вручила почесні квитки гімназиста.

Сподіваємось, що кожен із них стане в майбутньому гордістю гімназії, надією нашої держави.

Хай сіється на щастя, на здоров'я

Оце зерно, що зрощене з любов'ю,

На успіхи, на злагоду, удачу,

На щедре серце - чесне і гаряче.

Т. Ігнатюк

Посвята у гімназисти нам дуже сподобалася! У жодній школі нема такого гарного та шанобливого ставлення до новеньких учнів! Те, що в гімназії ставляться навіть до найменших деталей із серйозністю, дуже радує та захоплює нас! Це урочисте свято було гарно підготовлене і організоване! Насправді нам було дуже приємно отримувати свої квитки гімназиста від самої Галини Данилівни. Коли ти промовляв клятву, щось у серці підказувало тобі: «Це твоє нове життя починається». Оце твій новий шлях до країни знань, куди тебе будуть супроводжувати улюблені вчителі, класні керівники, де будуть з’являтися справжні друзі! Тепер залишається відкинути всю лінь назад і повірити в себе!!!

Прончук Вікторія та Буднік Ірина

1(5)-А

У Стародавньому Китаї вважали, що наше життя подібне до дороги, яка веде нас на вершину гори, до самого піднебесся, а кожна її сходинка, це випробування, які трапляються у нас на шляху.

Ми дуже раді та пишаємося тим, що наш синочок 19 жовтня 2015 року піднявся ще на одну сходинку свого життя, отримавши звання "гімназист". Ми покладаємо великі надії на нього та сподіваємося, що ті знання та вміння, які здобуває Михайлик у гімназії, неодмінно стануть йому у нагоді в подальшому житті.

Вражаючою для нас була урочиста посвята у гімназисти: милував око чудовий виступ гімназистів, як під час музичних привітань, так і під час урочистої клятви. Свято було пройняте сімейною теплотою та дружньою підтримкою.

Шановні гімназисти, успіхів та терпіння у навчанні!

Світлана Сергіївна Колодич

У Великоомелянському НВК "школа-гімназія" 19 жовтня відбулося традиційне урочисте свято "Посвята у гімназисти". Давати клятву готувалося 25 учнів. Ми старанно вчилися, переймали гімназійні традиції, вивчили гімназійний гімн, з кожним днем упродож майже двох місяців всебільше дізнавалися про нашу гімназію. Ми отримали квитки гімназиста. Старшокласники вітали нас, виконували музичні композиції. Я зрозуміла. що гімназистом стати важко, а бути ним дуже відповідально.

Враженнями поділилася учениця 1(5)-Б Анна Величко

Свято спорту

Бути здоровим хоче кожний, але не кожному це вдається. Адже людина самостійно вибирає свій спосіб життя за власними переконаннями, знаннями, бажаннями. Хтось у вільний час грає у футбол чи баскетбол, а хтось сидить біля комп’ютера чи телевізора. І такі вчинки перетворюються на звички. Дуже важливо зупинитися в потрібний момент і поміркувати над тим, чи варто розмінювати своє здоров’я на цигарку, пляшку, шприц, лікарняне ліжко.

Важливо зрозуміти одну просту річ – щоб вирости здоровим, енергійним, активним, потрібно відмовитися від усіх шкідливих звичок і повернутися на стадіони та спортивні майданчики. Адже українці споконвіку були здоровими, міцними, що допомагало їм витримувати всі негаразди та труднощі. Спорт не тільки дає здоров’я, він загартовує характер і волю, формує прагнення стати кращим.

Тож 16 вересня у Великоомелянському НВК «школа-гімназія» відбулося справжнє свято спорту – свято сили, здоров’я та витримки. На спортивному майданчику відбувся виступ спортивного колективу «Workout Style» та вихованців театрального гуртка, яким керує Петрова Тетяна Олександрівна. Цікаву сценку показали гуртківці перед виступом спортсменів. Діти, переглядаючи виставу, побачили, який шкідливий вплив мають тютюннопаління, алкоголь, наркотики на організм людини. На реальному прикладі учасників «Workout Style», які відкинули геть всі шкідливі звички, школярі переконалися, що обирати потрібно здоровий спосіб життя і спорт. Захопленню глядачів не було меж – трюки, які демонстрували вмілі спортсмени, вражали.

Після закінчення виступу діти ставили запитання, брали автографи та фотографувалися з учасниками гурту. Ми всі закохалися у спорт!

З Днем прапора України!

23 серпня українці відзначають величне свято — День прапора України. Що означають блакитний і жовтий кольори на стягу нашої держави, та якою є історія українського прапора?

Символіка кольорів прапора України

Сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів усіх континентів. У Київській Державі його використовували ще до прийняття християнства.

А що ж означають ці кольори? Спробуємо розібратися.

Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий — символ праці і достатку — це колір хлібного лану. Проте є і інші означення. Жовтий і синій кольори є поєднанням головних символів життя — золотого сонця у синьому космосі.

А ще жовтий і синій — це вогонь і вода, чоловіче та жіноче начала.

Таке поєднання кольорів використовували і козаки. З ХVІІІ ст. прапори Війська Запорозького все частіше виготовлялися на блакитному полотнищі, де жовтою фарбою малювалися зорі, хрест, зброя чи постаті святих.

Дедалі більше ці дві фарби зустрічаються в побуті, в одязі козаків, використовує їх навіть церква.

Історія українського прапора

Терниста і складна історія формування українського прапора. Тривалі війни, втрата автономії та входження до складу великих імперій змушували на деякий час відкласти думки про державний прапор, а в новітні часи безглузді суперечки прихильників розпаду української державності про неправильне розміщення кольорів на прапорі і досі викликає напруження в соціумі.

Чого тільки не вигадували про український прапор: і що його в свій час «перевернув» Скоропадський, і що «зрадник» Мазепа отримав його від шведів, і що розташування кольорів не відповідає правилам геральдики (науки про прапори), і навіть що, за фен-шуєм, розташування синього над жовтим означає, нібито вода заливає вогонь, а це символізує занепад.

Аби розвіяти міфи про державний стяг України та розставити всі крапки над «і», давай дізнаємось більше про історію українського державного прапору.

Найдавніші українські прапори мали трикутно-клинову форму. Так за часів Київської Русі найпоширенішим був червоний прапор з тризубом-двозубом. А вже пізніше, у ХІV столітті, на українських прапорах почали з’являтися синій та жовтий кольори: приміром, у 1848 році вони були зображені на прапорі Галицько-Волинського князівства, а також вживалися на гербах середньовічних міст, шляхти, князів. Починаючи з ХVІІІ століття синє полотнище дедалі частіше ставало тлом для прапора Війська Запорозького, на якому зображали лицаря в золотих штанах із золотим орнаментом та арматурою.

Листівка «Герб славного Війська Запорозького», Петроград, 1917 р. Автор: О. Литвиненко

В 1917-1921 роках, під час української революції, синьо-жовте полотнище було державним прапором Української Народної Республіки та Української Держави, очолюваної Скоропадським.

Попри всі вигадки, нібито Скоропадський перевернув український прапор, перетворивши його з жовто-блакитного на синьо-жовтий, відомо одне: жодних змін у прапорі цей державний діяч не робив. Тільки уяви собі, який резонанс би це викликало у тогочасній пресі!

Дослідники зазначають, що були деякі хибні публікації, нібито 22 березня 1918 року був затверджений якийсь закон про жовто-блакитний прапор, але ні у протоколах засідання, ні у звітах про це нічого не сказано. Насправді ж, тоді розглядалася версія зображень герба та печатки авторства В. Кричевського.

Першим документом, який визначив розташування кольорів на українському прапорі був законодавчий акт від 27 січня 1918 року. Тоді Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому йшлося:

«...2. Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем в ньому.

3. Прапором Української торговельної фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах.»

Проте хоча тогочасний український стяг як правило був синьо-жовтий, у пресі його часто довільно називали жовто-блакитним. Теж саме бачимо і на одній з поштівок тієї доби.

Листівка «Згинуть наші воріженьки», 1917 рік, Київ

На Наддніпрянщині розташування кольорів українського прапора визначилося на візуально-асоціативному їх сприйнятті: синій символізує небо, а жовтий — достиглий пшеничний лан.

День затвердження державного прапора України

Плакат, Київ, 1917 р.

Досліджуючи розташування кольорів на українському прапорі, вченим було складно працювати з чорно-білими фото та відеодокументами. Ось і на цій фотографії від 1919 року блакитний колір виглядає світлішим за жовтий, хоча за словами очевидців тих подій, прапори були синьо-жовтими.

День державного прапора україни - історія

Присяга членів Директорії, серпень 1919 р., Кам’янець-Подільський

Аналізуючи історичні події, можна впевнено сказати, що синьо-жовтий прапор ХХ століття був символом українського національного опору проти комуністично-рядянської окупації.

А коли розпався СРСР, український білокор (прапор з двох кольорів) почали використовувати як державний стяг незалежної України. Офіційно синьо-жовте полотнище стало прапором України 18 вересня 1991 року, за рішенням Президії Верховної Ради України.

Багато людей та історичних подій ставало на заваді затвердження українського прапору як національного символу України. Проте, через багато років, у 2004-му, справедливість відновиться, й українці, після складного шляху визнання незалежності своєї країни, почнуть святкувати День державного прапора України на загальнодержавному рівні.

Друзі! Пам’ятайте, що прапор — одна з офіційних емблем України, яка символізує її суверенітет. Тож у День державного прапора України не забудьте вивісити на свій будинок жовто-блакитний стяг як символ гордості за свою країну.

Відпочинок у «Паростку» (2015)

Нас сонечко стрічає,

У літечко біжить.

Теплом всіх пригощає,

Струмочком дзюркотить.

І ми радієм разом

Яскравій цій порі.

Багато друзів літо

Приносить дітворі.

Літо, літо, літечко, чарівна пора!!! Довгоочікувані, омріяні канікули!!! Це час відпочинку, оздоровлення, розваг, спілкування. У Великоомелянському НВК «школа-гімназія» 2 червня 2015 року розпочав роботу пришкільний табір відпочинку з денним перебуванням«Паросток».

Діти розподілилися не по загонах, як було раніше, а об’єдналися у «родини» та обрали собі лідера. У перший день ознайомилися з режимом роботи та правилами безпеки життєдіяльності, усі вивчили девіз та пісню табору, своєї «родини», помандрували «Стежиною знайомств» з Чарівником (Ігнатюк Т.М.), розчаклували силою дружби карту подорожей .

"Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та одвічної надії. Адже саме в дітях ми хочемо бачити здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнемо, щоб вони росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Закликаємо усіх цього дня й кожного наступного зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України", - такими словами розпочалося свято для дітей у пришкільному таборі відпочинку "Паросток" Великоомелянського НВК "школа-гімназія". Вихованці радо прочитали вірші:

Сплітаємо віночок

Із сміху і пісень.

Із друзями проводимо

Ми кожен літній день.

Нас сонечко чарує,

Дарує нам дива.

Яка весела , радісна,

Чудова ця пора!

Сьогодні свято, і вкраїнські діти

Стоять врочисто, вишикувавши ряд.

Єдині ми, єдиної родини квіти

Зібрались тут, в цей табір для малят.

На відкритті святковім, урочистім

Уперше разом, де близькі усі.

Тут джерелом заб'є життя барвисте,

Дитинство СОНЦЕМ заблищить в росі.

Залюбки діти малювали свої мрії і бажання у конкурсі малюнків на асфальті "Ми діти твої, Україно!".

Учні 4 родини наприкінці свята промовили:

Вже почалось воно, майбутнє...

Наш табір й літо почалось.

Не забувайте незабутнє,

Щоб воно інеєм не взялось.

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

На повсякденне у собі.

А вихователі побажали усім, щоб всі гарно відпочили, щоб дні прийдешні радість дарували, щоб вічність і любов буяли скрізь і щастя з нами було завжди поруч.

А 4 червня було неповторне Свято Перших Канікул, головними героями якого стали першокласники. Вихованці привіталися по-особливому піснею М.Шутя «Добрий день!». На свято завітали Сонячний зайчик (Адамчук Діна) із веселою пісенькою, Веселунчик (Осадчук Ірина) провів конкурс скоромовок, з Олівцем діти швидко малювали із зав’язаними очима котика, лікар Айболить (Прончук Ю.), Русалонька (Ярошик І.), Нептун (Нездюр О.), Баба-Яга ( Яковчук Ю.) продовжили Свято Перших Канікул. Завершився цей день парадом Парасольок та турніром з водного волейболу.

День Дружби – це традиція табору, коли діти перевтілюються в індіанців, змагаються у стрільбі з лука по повітряних кульках, беруть участь у веселому калейдоскопі розваг і, звичайно, - усе завершується майдансом.

Невід’ємною частиною табірного життя, і особливо до вподоби дітям, День туризму, коли проводиться свято Печеної картоплі, конкурс юних кашоварів, вариться рибна юшка – і все це з веселим настроєм і піснями на березі річки Омелянки.

«З Україною у серці» , - під таким гаслом у таборі пройшов День юних патріотів, коли вихованці втілювали в життя проект «Шевченківський майдан»: конкурс читців-декламаторів, малюнків, інсценівок за творами Кобзаря. Діти змагалися у грі подорожі «Я – українець, і я цим пишаюся», де показали знання з історії козацтва, державотворення, культури України. Також відбулася екскурсія «Моє рідне село», конкурс малюнків «Вулиця, на якій я живу». Усі юні патріоти у кінці цього дня організували флешмоб «Об’єднаймося ж, брати мої», а символом єдності став український рушник.

Будуть вихованці згадувати й екскурсію до кінно-спортивного клубу «Фавор», багато хто відкрив для себе цікаву сторінку, щоб урізноманітнити своє дозвілля.

Упродовж роботи табору вихованці щодня малювали сторінку Книги дивовижних миттєвостей, де зображували свої найяскравіші враження від табірного життя.

Ігнатюк Т.М., заступник директора табору «Паросток»

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Ця весна принесла нам 70-ту річницю Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ту річницю завершення Другої світової війни. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над загарбниками.

70-та весна вітає всіх тих, хто пережив війну, їхніх внуків і правнуків. Вітає й нагадує в сімдесятий раз про страхіття війни й наказує берегти мир. «8 травня і 9 травня об'єднають нашу країну», - заявив президент України Петро Порошенко,- 8 травня - це данина пам'яті загиблим, це день пам'яті, ми повинні низько схилити голову перед ними».

Тож саме 8 травня учні та вчителі Великоомелянського НВК «школа-гімназія» а також жителі села зібралися на мітинг-реквієм « 1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо!» , щоб вшанувати їх пам'ять і вшанувати живих, вшанувати ветеранів, які віддавали всі свої сили для перемоги.

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні.

Можна по-різному ставиться до цієї війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Тож наш мітинг, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

Ми вклоняємося їм! Ми завжди будемо пам’ятати їхній подвиг! Ми завжди будемо пам’ятати їх. Низький уклін вам, сивочолі ветерани!

Мільйони людей забрала Друга світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів, однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Дуже шкода, що й сьогодні на сході нашої держави у Донецьку та Луганську гинуть українські сини від куль російських окупантів.

Заходи, присвячені Дню пам’яті та примирення, у навчальному закладі проходили під гаслом "1939–1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!", були також організовані й проведені уроки мужності, бесіди, тематичні уроки, виставка малюнків, хода пам’яті та покладання квітів до обелісків, поховань вояків УПА. Метою проведення заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення, стало висвітлення для широкого учнівського загалу "ціни" війни – реальних людських та матеріальних втрат України в результаті Другої світової війни, наголошення на внеску України в перемогу антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та її союзниками, звернення уваги на участь українців у арміях та військових формувань інших країн, сприяння формуванню кожного учня як особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу.
Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Україна обрала європейський шлях розвитку, що передбачає і прийняття європейських моральних і культурних цінностей, у тому числі у вшануванні пам’яті про жертв воєн і конфліктів. Європейський підхід – це передусім вшанування пам’яті усіх жертв війни для недопущення подібних трагедій у майбутньому.

Ігнатюк Т. М.

педагог-організатор

Великоомелянського НВК «школа-гімназія»

07.04.2015

Всесвітній день здоров'я у Великоомелянському НВК «школа-гімназія»

Цей день ми провели досить незвично. З ініціативи соціального педагога Одарченка С.В. діти організували флешмоб "Будь незалежним - живи тверезо". А ось члени учнівського самоврядування Антонюк Вікторія та Ігуменшева Анна (4(8)-А) провели флешмоб "Ми за здоровий спосіб життя". Цього дня наша дітвора, а особливо найменші, були у захваті, адже досить незвичайною стала 1-ша велика перерва - учні 4-А перетворили її у свято, свято-мікс танцю і зарядки. Всім дуже сподобалося! Ми отримали масу задоволення і купу енергії! 4-А - МОЛОДЦІ!!! І ВСІ МИ – МОЛОДЦІ, БО МИ ЗА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ!!!

А ще у нас цього ж дня відбувся конкурс малюнків до Дня здоров'я. Переможці були відзначені цінними призами та солодощами.

В Зоряній республіці цього дня теж було цікаво. До зоренят приходили незвичайні гості: Мудрість, Справедливість і Добро переконали Хлопчика, що Зло хорошого не навчить. А Щастя порадило Хлопчику й усім малюкам: "Про здоров'я пам'ятайте. Бо коли його не буде - мене більше не шукайте!"
Ось таку повчальну казку-комедію підготували учні 3 класу Нестерук Захар, Пасюк Настя, Харчос Оксана, Ясько Настя, Семенчук Вікторія та Семенчук Софія.

ТОЖ БУДЬТЕ УСІ ЗДОРОВІ!

І ПАМЯ’ТАЙМО - НАШЕ ЗДОРОВ’Я У НАШИХ РУКАХ!!!

Здай батарейку - збережи Україну

19.03.2015

В Україні невирішена проблема збору та утилізації використаних елементів живлення. У складі побутових відходів щороку збільшується питома вага небезпечних відходів, а саме: хімічних елементів живлення. Тонни батарейок щодня потрапляють на організовані і стихійні сміттєзвалища, а згодом їх токсичні складові проникають у природне середовище.

Учні Великоомелянського НВК «школа-гімназія» підтримали проект соціального педагога Одарченка Сергія Віталійовича й активно долучилися до акції «Здай батарейку, збережи Україну». Усі ми переконалися, як можна жити по-новому, не чекаючи, коли хтось прийде і нам усе зробить. Є чимало проблем, які можна вирішити власними силами або на місцевому рівні з мінімальними фінансовими затратами і навіть без них, лише завдяки самоорганізації.

Упродовж місяця у закладі було проведено агітаційно-роз’яснювальну роботу щодо шкідливості використаних елементів живлення, про масштаби забруднення ними навколишнього середовища. Одарченко С.В., класні керівники проводили бесіди з учнями, демонстрували відеофільми, в яких розповідалося, як правильно утилізувати використані батарейки. Разом із тим у школі був оголошений конкурс малюнків «Прихована небезпека маленької батарейки». 19 березня, зранку, відбулася акція «Здай батарейку, збережи Україну». Цього ж дня зібрані батарейки у кількості 657 шт. були відвезені у пункт прийому, що знаходиться у м. Рівне в одному з магазинів торгової мережі Watsons .

Переможцями акції стали учні 1-Б класу – 260 шт. та 1(5)-Б – 198 шт.

В особистому заліку найбільше батарейок здали:

І Сидорчук Ярослав 1-Б кл. – 155 шт.

ІІ Ільюк Яна 1(5)-Б кл. – 128 шт.

ІІІ Сіроштан Ангеліна 1-Б кл. – 46 шт.

У конкурсі малюнків перемогли:

І Жук Аміна-Олександра 3 кл.

ІІ Крамар Софія 2(6)-Б кл.

ІІІ Марчук Ірина 1(5)-А кл.

Також були відзначені солодкими призами роботи Антонюк Вікторії 4(8)-А, Баланович Вікторії 3(7)-Б, Горецького Михайла 1(5)-Б, Аржанової Альони 1(5)-А, Федоришина Тимофія 2(6)-Б, Приходько Мирослави 1(5)-Б та Побережнюка Романа 2 (6)-А.

Усі переможці отримали цінні подарунки від перставника ТОВ «Санком-Рівне» Пилипаки Сергія Івановича.

Ми розпочали хорошу справу, тому ще раз закликаємо усіх – не викидайте використані батарейки разом з іншим сміттям. Учнівський парламент хоче звернутися до органів місцевого самоврядування із пропозицією розглянути питання про можливість визначення території для розміщення контейнерів для збору використаних елементів живлення, енергозберігаючих ламп на території Великоомелянської сільської ради.

Отже, допоки це питання не буде врегульоване, є реальна можливість без додаткових фінансових витрат розпочати масштабну акцію з екологічного виховання школярів та їх родин, і таким чином зменшити кількість токсичних відходів і масштаби забруднення природи.

Ігнатюк Тетяна Михайлівна

педагог-організатор

Великоомелянського НВК

«школа-гімназія»

Усі ми прагнемо МИРУ

Сьогодні десятки тисяч наших синів, братів, чоловіків, коханих – патріотів нашої держави знаходяться на передовій, захищаючи нашу державу. Сотні їх побратимів, що отримали поранення в боях, перебувають у військових шпиталях. І сьогодні їм усім, як ніколи, потрібні наші увага, добре слово, підтримка.

Не залишаються осторонь подій, які розгортаються в країні, й діти. Учні Великоомелянського НВК «школа-гімназія» мали змогу написати найщиріші слова підтримки та подяки. Коли діти писали листи бійцям АТО, їх переповнювали емоції, нелегко було знайти ті слова, якими можна було б висловити усю вдячність за подвиги молодих солдат. Також гімназисти взяли участь у Всеукраїнській акції «Лист пораненому». Листи було передано у Рівненський військовий госпіталь за допомогою батьківського комітету 5(9)-А класу.

Хлопці та дівчата малювали синє небо, яскраве сонце, квіти, птахів – все те, що боронять наші герої, без чого ми не зможемо жити. Усі діти з радістю приєднались до цієї акції, дехто зміг створити навіть кілька малюнків. Найменші малювали малюнки з відбитками своїх долоньок, а найстарші до своїх малюнків приєднували слова підтримки військовим.

Своїми листами-малюнками діти хотіли їх підтримати, показати хлопцям, що їх зусилля не марні і вдома на них чекають, і що саме вони справжні герої України. Учні також намаглися розповісти, що ми всі їх чекаємо, молимося за них і дуже хочемо миру в нашій країні.

Учні нашого закладу також активно долучилися до Всеукраїнської акції «Голуб Миру», яка була організована представництвом ООН в Україні. Школярам було запропоновано згуртуватись та створити живу фігуру «Голуба Миру» – одного з найбільш відомих символів цього дня. Захопленню дітвори не було меж ( це треба було бачити). Усі учні старалися, і їхні старання були відзначені, бо саме нашу фігуру «голуба» було згодом опубліковано на офіційному сайті ООН в Україні.

Переконаний, що саме такі дні надають унікальну можливість дорослим передати розуміння значення миру молодому поколінню та дітям, щоб навчити їх принципів людяності, свободи, доброти та поваги до різних націй. Якщо раніше це сприймалося, навіть нами, дорослими, досить шаблонно, то сьогодні, зі зрозумілих причин, ми всі розуміємо це зовсім по-іншому. Кожен співпереживає, співчуває і намагається бути корисним.

Учителі школи-гімназії провели цикл уроків мужності з метою формування у дітей та молоді сучасної національної ідентичності на кращих прикладах мужності і звитяги, виявлених нинішніми захисниками Батьківщини. Спільними зусиллями учителів та учнів також було організовано облаштування тематичної фотовиставки «Слава героям України», присвяченої учасникам бойових дій, які загинули, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. Лідери учнівського самоврядування підготували цикл радіопередач про наших земляків, які воюють на фронтах АТО, а також зробили фоторепортаж про героїв Рівненщини, які, на жаль, загинули.

Нелегкі часи зараз переживає Україна, багато наших вояків гинуть, ще більше зазнають важких поранень, захищаючи нашу країну на Сході. Одним з таких Героїв є 21-річний хлопець з с. Птича Дубнівського району, що на Рівненщині - Роман Федорин. У ході виконання бойового завдання антитерористичної операції під м. Луганськ, після арт-обстілу з «Градів» хлопець зазнав важкого осколкового поранення в ногу в районі тазобедренного суглоба. Було проведено низку операцій, та, на жаль, ногу врятувати не вдалось, її ампутували. Хлопцеві необхідна тривала реабілітація і складний дорогий протез.

Родина, друзі та зовсім незнайомі люди збирають Романові кошти на протезування, аби хлопець міг самостійно пересуватись. Проблема Романа Федорина не лишила байдужими й учнів Великоомелянського НВК «школа-гімназія» - лідери учнівського самоврядування виявили ініціативу допомогти вояку. В результаті учні разом з батьками зібрали та перерахували Роману більше 2 тисяч гривень з найкращими побажаннями якнайскорішого одужання.

Учителі, діти та їхні батьки хочуть одного: щоб усі жили у мирі та злагоді, а наша країна була квітучою державою, щоб кожен громадянин з гордістю говорив, що він українець. «Я хочу, щоб у кожній оселі панував мир. Щоб люди були добрі, милосердні, а на нашій планеті завжди була дружба і не було війни» - сказала учениця 4(8)-А класу Данилюк Ірина на одному з уроків мужності. І це підтримали усі учні. Бо дійсно - усі ми прагнемо МИРУ! І не хай нам Бог у цьому допоможе. Слава Україні!!!

У гімназії нашій натхнення зліт

Гімназії завжди були в історії культури України символом чистоти, гідності та освіченості. Гімназист – це високе звання. Наша гімназія – столиця дитинства і юності, їй належать наші думки і серця. Вона для нас особлива, бо саме в цьому храмі освіти народжується особистість.

Погожого осіннього ранку 22 вересня нашу дружню шкільну родину знову зібрало разом радісне свято – посвята в гімназисти учнів 1(5)-тих класів, на яке запросила усіх чарівною піснею «Моя земля» учениця 2 (6)-Б класу Яковчук Іванна . З хвилюванням та гордістю крокували маленькі гімназисти під всесвітньовідомий студентський гімн «Gaudeamus». З неменшим завзяттям виконали й державний Гімн України. Вони були у передчутті хвилюючої миті. І ось вона настала. Отримавши із рук директора школи Чекулаєвої А.В. квитки гімназиста, вони відчули себе повноцінними членами нашої шкільної родини.

І уже гімназистів привітала голова учнівського парламенту Молчанець Ірина. Вона закликала юних п’ятикласників гідно пронести через усе своє життя це почесне звання. Раділи за них і батьки, вони також приєдналися до вітань і побажали своїм дітям успіхів, натхнення та непереборного бажання досягти високої мети.

З відповіддю учні 1(5)-тих класів не забарилися:

Рідна земле, моя Україно,

Рідна школо, усі друзі й батьки,

Буду я гімназистом сумлінним

Щоби мною гордився мій рід.

Я клянусь шанувати державу.

Клянусь здобувати їй славу.

Я клянусь лиш по правді жити.

Я клянусь добро лиш творити.

І на завершення ведучі свята закликали малих гімназистів не зупинятися на досягнутому, звертатися до науки кожен день для того, щоб одержати найвищу нагороду учня – знання, а батьків – бути завжди поряд з дітьми допомогти своїм дітям пройти нелегкий шлях до знань. А ще до неба злинули слова гімназійного гімну:

Нехай не згасає мудрість, жага до наук і знань.

Ми їх пронесемо всюди для здійснення сподівань.

У храмі науки світлому шануймо народ свій, життя.

Хай буде вічною зіркою всім нам гімназія!

Віват, гімназія!!!

Усі ми волонтери

У кожного з нас, у кого б’ється справжнє українське серце, немає жодних сумнівів: коли твоя країна в небезпеці, потрібно об’єднуватися й допомагати один одному. Тож у цей складний час для нашої Батьківщини ми разом з українським народом, ми разом з українським військом. Саме тому, отримавши можливість допомогти, учні нашої школи стали в ряди волонтерів.

Учні 4(8)-А класу Семенчук Юлія та Антонюк Вікторія запропонували долучитися до волонтерів м. Рівного. Волонтерський центр погодилися нам допомогти і почалася справжня робота: виготовлення маскувальної сітки для військової техніки. До цієї справи долучилися усі: хтось приносив тканину, хтось готував стрічки, хтось вплітав їх у сітку, а хтось зовсім маленький, як наприклад, Гайдук Юля з 1-Б класу: вона просто допомагала – подавала тканину, підносила стрічки або просто в’язала вузлики. Переконана, що у кожному вузлику залишилася частинка нашої душі, яка, ми сподіваємось, допомагатиме нашим солдатам.

Хтось , плетучи, молився, хтось думав про свого тата та щоб скоріше скінчилася ця страшна війна, а хтось проклинав того, хто її розв’язав. Попри все кожен з нас упевнений – перемога буде за нами. Адже такої сили духу, як у нас, українців, напевно, немає ні в кого. Саме тому ми вистоїмо. Ми віримо в нашу країну, ми віримо нашим солдатам, тому й допомагаємо.

А справа виявилася непростою, але ми справилися. І ось 14 січня під час зустрічі із солдатами та волонтерами ми передали готову сітку.

Після надзвичайно цікавого спілкування усіх нас переповнювала гордість і повага до наших славних воїнів. З великою тривогою ми дивимося щоденні новини, усі, навіть ті, кому раніше все це здавалося занадто складним і нудним. Новини, в яких чи не щодня показують сюжети. Де українці віддають останню шану героям, які загинули за нас, за Україну. Тож маємо надію, що саме наша маскувальна сітка збереже життя наших солдатів. «Дай Боже сили нашим солдатам» - написали ми в колективному листі – постері. Кожний залишив в ній теплоту своєї долоні із найголовнішим побажанням: ПОВЕРТАЙТЕСЯ ЖИВИМИ! І СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Ігнатюк Т.М.

Педагог-організатор

Ми за зоровий спосіб життя

З кожним роком все більше і більше свідомої прогресивної молоді, відповідальної за себе та своє життя, скеровує себе на здоровий спосіб життя, спрямовує свої зусилля на збереження та зміцнення здоров’я. Адже саме здоров’я є тим чарівним ключем, який відчиняє двері можливостей чогось прагнути і досягати, омріювати й здійснювати, реалізувати та розвивати себе, встановлювати орієнтири майбуття…
           15 листопада, в Міжнародний день непаління, учні нашої школи підготували акцію протесту проти куріння і провели її на подвір’ї школи. Вони склали лист-звернення до ровесників, який зачитали перед учнями школи. Говорили про наступне:
           Друже, зараз ти хочеш насолоджуватись життям, крокувати в ногу з часом, не відставати від моди.
           МОДА…
          Мода – це більше ніж музика, зачіска та модний «прикид».
Мода – це стиль, - це спосіб життя!
Ти людина нового тисячоліття.
Нове сьогодення несе нову моду.
Хирляві зеленошкірі створіння випускаючі пари диму й клуби перегару, неактуальний еталон краси для молоді нового часу, нового тисячоліття.
Сучасна мода одна – ЗДОРОВ’Я!
Бути здоровим – модно, стильно, красиво, класно!
По-справжньому сучасний еталон краси – здорова людина, яка обирає здоровий спосіб життя.
Ти – молодий?
Ти – сучасний?
Ти – переможець?
Тоді нас багато!
Будь наполегливим та впевненим у своєму успіху!
Хай щастить тобі на шляху до власного здоров’я!

Після такої промови на символічній величезній цигарці всі бажаючі покинути курити і ті, що не палять, написали свої зречення та вислови, після чого спалили цигарку на шкільному подвір'ї.

Також у школі відбулася лінійка для учнів 1-4 класів, під час якої члени дитячої організації Республіка добрих справ, яка об’єднує учнів 5-7 класів нашої гімназії, в цікавій ігровій формі розказали дітям про шкідливість паління. А на передодні члени учнівського самоврядування упродовж тижня організували виставку плакатів-колажів з цієї ж теми. Ніхто не залишився байдужим. Хтось подавав ідеї, хтось малював, хтось виготовляв, а хтось – просто споглядав і робив висновки.

Для довідки.. Міжнародний день непаління щорічно за ініціативою Міжнародного союзу боротьби з раком проводиться у третій четвер листопада. Цьогоріч його відзначають 15 листопада.

Зараз в Україні палять більше 40 % населення працездатного віку. Збільшується поширеність тютюнопаління серед жінок, дітей та підлітків. Щорічно в нашій країні від викликаних тютюном хвороб гине більш як 100 тис. осіб, тобто в Україні кожні 4 хвилини гине людина, смерть якої викликана палінням. Тому ми закликаємо – бережіть здоров’я своє й оточуючих. Будьте модними і здоровими! А особисто від себе додам: сам не палю і вам не раджу!

Ігнатюк Євгеній

учень 4(8)-А клас

Великоомелянського НВК

«школа-гімназія»

Славетна дочка України

Якщо кожна епоха породжує своїх співців, то Леся Українка навпаки – витворила свою епоху в українській літературі.

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягель (тепер Новоград-Волинський). Зростала й виховувалась в українській шляхетній родині.. Як творча особистість Леся Українка зростала під впливом своїх батьків і дядька по материній лінії – відомого громадського діяча, публіциста, філософа і критика Михайла Драгоманова, який вимушено перебував у політичній еміграції та з яким Леся постійно листувалася. Благодатним даром для юної поетеси виявилася дружба Косачів із родинами письменника Михайла Старицького і композитора Миколи Лисенка. Саме в цих благодатних життєвих обставинах і криється розгадка раннього розквіту поетичного таланту Лесі Українки.

Леся Українка ще в юні літа, набравшись сили в батьківському гнізді, швидко й твердо стала на крило. Вона сміливо заявила про себе як поет і перекладач, прозаїк і літературний критик, драматург, публіцист і фольклорист. Леся вражала і дивувала своїх сучасників, як сяйлива зірка першої величини, що в часи колоніальної темряви сходила на небо української поезії.

Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і неосяжний. За сміливість думки й глибину поглядів, за громадянську мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний час називали по-різному. То вона була Жанна д’Арк української поезії та дочка Прометея, то ніжна, блакитноока Леся і поетеса поступових ідей. Але її істинне імення – геніальна дочка України.

Не оминули увагою черговий день народження Лесі Українки і ми, учні Великоомелянського НВК «школа-гімназія», і в останній тиждень лютого у нас відбулися заходи, які були присвячені цій непересічній жінці. А саме члени дитячої організації «Зоряна республіка» (загін «Непосиди» - 2 кл) організували захоплюючий відкритий виховний захід «Мрії зламане крило». Наші маленькі «зоренята - непосиди» продемонстрували велику обізнаність та артистичність, вони із великим захопленням розповіли про дитинство і юність Лесі та як мужньо вона боролася із своїми недугами.

А учні 4(8)-А класу провели тематичний вечір «Я маю в серці те, що не вмирає», де глядачі мали змогу почути прекрасну лірику, ще раз доторкнутися до прекрасного світу мистецтва. Досить цікаво розповіли про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, використавши мультимедійну презентацію. Восьмикласники намагалися привернути увагу до цікавих епізодів з біографії поетеси. Не залишили байдужими і факти із її особистого життя, де йшлося знову ж таки про страждання. Бо хіба можна уявити, що Леся змогла б кинути людину, яка простягнула руку, благаючи порятунку? Бажаним другом, щирим порадником, клопітливою доглядальницею стала Леся для Сергія Мержинського. Відданість, сила й глибина почуттів, ніжність і повага єднали їхні душі. Рядки листів Лариси Петрівни звучали невимовною тугою за близьку людину: «Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Любий мій друже, створений для мене. Як можна. Щоб я жила сама тепер, коли я знаю інше життя?»

Уста говорять: «він навіки згинув!»

А серце каже: «Ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась

Тремтить, бринить, немов сльоза тремтяча?

Тут в глибині, і б’ється враз зі мною:

«Я тут, я завжди тут, я вся з тобою!»

Так, завжди, чи в піснях забути хочу муку,

Чи хто мені стискає дружньо руку,

Чи любая розмова з ким ведеться,

Чи поцілунок на устах озветься.

Струна бринить лагідною луною:

«Я тут, я завжди тут, я вся з тобою!»

І кожний раз, як стане він бриніти,

Тремтять в моєму серці тії квіти,

Що ти не хтів їх у труну сховати,

Тремтять і промовляють враз зімною:

«тебе нема, але я все з тобою!»

Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один із тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, робить її нетьмарною зіркою в наших очах. Життя краяло поетесу глибоко і дошкульно. Колискова Лесина сопілка ридала» потоками сліз нестримання , ранкових, що рвались з глибини самого серця». Та вона вміла стримувати «хвилю ридання гарячу». Бо служіння людям великими ат малими ділами сповнювало Лесю Українку почуттям радості.

Учень 4(8) класу

Ігнатюк Є.