Про себе

Про себе

Народилася 21 квітня 1974 р. у  с. Нобель Зарічненського району, Рівненської області

Освіта: вища

Рівненський державний гуманітарний університет:    художньо-педагогічний факультет, дата закінчення -1996 р;

Спеціальність: Культорологія. Педагогіка української народної творчості. Народне виконавство

Кваліфікація: педагог-організатор дозвілля

факультет довузівської та післядипломної освіти (спеціальність "історія"), дата закінчення - 2009 р;

Атестатція: 2010 р., педагог-організатор, ІІ категорія; 

                    2014 р., вчитель історії, ІІ категорія

                    2015 р., педагог-організатор, І категорія

                    2020 р., педагог-організатор, вища категорія

Місце роботи: Великоомелянський ліцей

Посада: педагог-організатор

Стаж роботи: 18 років

Кваліфікаційна категорія:   вища

Курси підвищення кваліфікації:  2016 р., РОІППО

                                                              2020 р., РОІППО

         

                                   Педагогічне кредо                         

Освічена людина знає де знайти те, чого вона не знає.

Учитель - вічний учень. Як тільки він перестає вчитися,

так перестає бути вчителем         

МОЯ ЖИТТЄВА ПОЗИЦІЯ

   Найвища цінність – особистість учня

   Сприймай дитину серцем і розумом

  Виховуй власним прикладом

  Будь невтомним мислителем, шукачем знань

  Пам’ятай: вчинки і настрій учителя відбиваються на душевному стані дитини

  Умій визнавати провину, учись вибачати і вибачатись

  Педагог – це усмішка, радість, спокій і підтримка

Науково-методична проблемна тема:

Розвиток особистості учня у процесі навчальної

 та позанавчальної діяльності

Метою школи завжди має бути виховання

 гармонійної особистості, а не фахівця   

  (А. Ейнштейн)

Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.

Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вчителям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом-організатором. І всі вони потребують негайної відповіді, втілення в життя. Отже, у своїй роботі визначила основну мету: «Виховання гуманістично спрямованого громадянина демократичної держави, який в своїй життєві творчості керується національними і вселюдськими цінностями. Утвердження вільного громадянина, патріота своєї держави»

Як педагог-організатор я працюю в школі  майже 10  років.  Досвід приходить не одразу, його набувають з роками. У діяльності педагога-організатора він має особливо вагоме значення, адже від того, як педагог – організатор може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.

При плануванні виховної роботи я включаю завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру, які реалізуються та такими напрямками:

- формування національної свідомості і самосвідомості;

- виховання духовної культури особистості;

- виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

- формування високої мовної культури;

- формування високої художньо-естетичної культури;

- утвердження принципів загальнолюдської моралі;

- формування творчої, працелюбної особистості;

- формування екологічної культури людини;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді;

За час роботи в школі згуртувала учнівський колектив, намагаюся вміло організовувати дозвілля школярів, веду тісну співпрацю з педагогічним колективом, з бібліотекарем, класними керівниками, психологом, соціальним педагогом, залучаю учнів до участі в масових заходах.

Враховуючи особливості учнівського колективу, спрямовую свою діяльність на розвиток власного «Я» кожного учня, розкриття та розвиток його здібностей, прагну допомогти кожній дитині знайти себе в колективі, самовизначитися. Цього можна досягти за умови тісної співпраці з органами самоврядування.

Одне з першочергових завдань, яке я ставлю перед собою – це розвиток і становлення особистості нового типу. Життя ставить перед шкільною молоддю нову мету – глибше розуміти економічні, політичні, моральні цінності. Підготовка освіченої людини в сучасних умовах значною мірою залежить від рівня її вихованості. Тому боротьба за міцні знання органічно пов’язується з усіма сторонами виховної роботи не тільки на уроках, а й в позаурочний час. Участь підростаючого покоління в  шкільному самоврядуванні, яке представлене у нашій школі «Парламентською республікою», що заснована  ще в 2004 році на принципах демократії – важливий шлях і умова формування у школярів відповідальності, ініціативи, творчості, включення учнів у радикальні перетворення, що відбуваються у нашому суспільстві. Існування «Парламентської республіки» –  це необхідність, яка дає дітям реальну справу, яка б задовольнила їхні природні прагнення: потяг до дорослості, поривання до волі. Шкільне самоврядування в нашій школі неможливо уявити без тісної співпраці педколективу і вихованців. Перед учнями стоїть складне завдання –наповнити шкільне життя новими ідеями та справами, зробити його цікавішим, кориснішим, яскравішим. Виховні можливості учнівського самоврядування багатопланові. Саме тут створюються умови самоактуалізації особистості, сприяє розвитку особистості в цілому, допомагає згуртувати і виховувати шкільний колектив , розвиває духовність та зміцнює моральні засади. «Парламентська республіка» має на меті забезпечити включення учнів у різноманітну змістовну діяльність колективу; умови масового залучення учнів до організаторської роботи, до управління справами колективу; сформувати права і визначитися з обов’язками учнів; сформувати почуття господаря класу, школи, держави. Головне завдання в організації учнівського самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів виховувати в них почуття власної гідності, надати їм можливість виявити себе на ділі.

Вступ до школи – це переломний період у житті дитини: формуються нові стосунки з дорослими та однолітками. У молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки дитини, починає формуватися громадянська спрямованість особистості, активно відбувається засвоєння моральних норм і правил поведінки. Характер у молодших школярів лише починає складатися. Тому прийшовши в школу дитина повинна багато почерпнути нового, цікавого, досі їй невідомого.

Учні початкових класів є членами дитячої організації «Зоряна  республіка», роботу якої координую і спрямовую я особисто. Щорічно, в січні ми приймаємо учнів 1 класу у зоренята. Намагаюся організувати захід цікаво і змістовно, щоб ця подія запам’яталася. Оскільки, особливістю характеру молодших школярів є імпульсивність, допитливість, висока емоційність, вважаю, що в будь – якому проведеному заході для молодших школярів, обов’язковою є ігрова програма. Це дає можливість виявити нахили дітей, їх здібності. Тому саме в «Зоряній республіці» ми маємо можливість подорожувати різними планетами.

Для наймолодших школярів я проводжу заходи, які сприяють розвитку пізнання нового світу. Найперше я знайомлю дітей із казкою. Без казки – живої і яскравої, яка засвоюється свідомістю і почуттям людини, неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови, як певної сходинки людського мислення і мовлення. Під час проведення заходів завжди пам’ятаю вислів «Все починається з дитинства», тому намагаюся розвинути родзинку таланту кожної дитини і в подальшому не загубити її.

            Дитяча організація «Республіка добрих справ» об’єднує учнів 5-7-х класів. Структура цієї організації є досить простою: на чолі – президент, який координує роботу 6-ти міністерств: науки, культури, праці, екології, спорту, пошуку і досліджень.  До їх складу входять представники  від кожного класу. Щодо напрямків роботи, то Республіка добрих справ  працює за районною програмою національного виховання учнівської молоді на 2008-2020рр. Один із головних напрямків – це волонтерська діяльність. Діти  готуються до більш активного громадського життя, яке їх чекає у Парламентській республіці. Для того, щоб вони там були більш активними звертаю особливу увагу на впровадження   самоврядування, привчаю їх до більшої самостійності. Можна сказати, що це -    резерв учнівського самоврядування. У цьому віці усі діти хочуть бути дорослішими. Та все ж вони – діти. А всі діти люблять гратися.

Важливим комплексним фактором виховання, який включає в себе всі основні методи, що використовуються педагогікою для організації колективної діяльності  з метою всебічного розвитку особистості є гра.

Гра задовольняє не тільки фізичні, а й духовні дитячі потреби. Вона виконує різні функції: створює умови для реалізації можливостей дитини; є чинником соціалізації особистості; відкриває дітям можливості до пізнання світу.

Гра має важливе значення для формування дружнього дитячого колективу, розвитку самостійності й комунікативних умінь дитини, виховання її позитивного ставлення до праці, корекції деяких відхилень у поведінці. Розвитку мотиваційної сфери дитини тощо. Гра також має безпосереднє відношення і до сфери потреб дитини, оскільки, граючись дитина прагне задовольнити ті чи інші власні потреби.

За умови вмілого та правильного керівництва з боку дорослих ігрова діяльність сприяє формуванню емоційної, моральної та інтелектуальної сфери дитини, розвитку її уяви, фізичному вдосконаленню, вихованню волі до дії та здатності до гальмування – якостей, необхідних людині в трудовій і суспільній діяльності. У процесі гри розвиваються креативні якості особистості. Ігрова діяльність є свого роду дитячим моделюванням  соціальних відносин, адже саме у грі діти оволодівають суспільними нормами: нормами відносин, нормами поведінки тощо.

Значення гри неможливо оцінити лише розважально-креативними можливостями. Феномен її в тому, що гра як розвага та відпочинок здатна перерости в навчання, творчість, терапію.

         Я надаю перевагу саме інтелектуальним іграм. Така ігрова  форма виховної роботи сприяє розвитку розумових здібностей особистості та виникненню в неї інтелектуальних почуттів. Пов’язаних із потребою в пізнанні. Пошуками істини та розв’язанням різних інтелектуальних завдань. Мета проведення інтелектуальних ігор може бути різноманітною: навчальною, розвиваючою, виховною.

Інтелектуальні ігри також сприяють формуванню позитивних якостей характеру, вимагаючи від учасників наполегливості у досягненні мети, сміливості, ініціативи, винахідливості, взаємодопомоги між товаришами, правильної оцінки своїх можливостей і сил інших учасників гри, свідомого підкорення дисципліні, чесного виконання правил, прийнятих добровільно.

Інтелектуальна гра завжди викликає задоволення: найвиразніше воно відчувається тоді, коли гравці перемагають, однак не згасає й у разі поразки. Остання в учасників інтелектуальної гри стає серйозним стимулом до самоосвіти, самовдосконалення самореалізації. Задоволення і  радість виникають тому, гра зацікавлює дітей, і вони,долаючи перешкоди, з повнотою відчувають свої розумові сили, які особливо яскраво проявляються в колективних іграх-змаганнях. Завдяки різнобічному позитивному впливові на учнів інтелектуальні ігри є не лише засобом виховання, а й активною формою відпочинку: вони підвищують життєдіяльність і бадьорість, пронизані веселістю, невимушеність і дружнім спілкуванням.

         Неможливо переоцінити ту роль, яку відіграють засоби масової інформації в житті людини. Що стосується безпосередньої участі школярів у цій роботі, то слід відзначити широкі перспективи  для розвитку творчих здібностей, художнього смаку, акторської майстерності, операторських умінь тощо; можливості для самореалізації особистості через різноманітні види творчої діяльності.

Вихователь, який нестандартно й ефективно організовує роботу учнів у позанавчальний час, отримує багатий арсенал засобів всебічного розвитку особистості. Процес виховання повинен здійснюватися на принципах діяльнісного підходу, будь-яка теоретична ідея повинна знаходити відображення в практичній діяльності, через участь усіх бажаючих у реалізації запланованого проекту. За таких умов діти розвиваються гармонійно і цілеспрямовано, відповідно до індивідуальних потреб, здібностей і бажань. І тоді твердження, що всі діти народжуються здібними, стає аксіомою і не потребує доказів. А оскільки участь у виховному процесі є добровільною (адже мрію не можливо реалізувати насильно!),  то з упевненістю можна  очікувати зростання рівня духовності кожної особистості окремо і колективу (учні  + вчителі + батьки) в цілому.

Л.М Толстой колись висловив думку, що впливати на духовну діяльність силою – все одно що ловити  промені сонця: чим би ви не затулили їх, вони завжди будуть зверху! Але у волі вчителя зробити так, щоб учні самі тягнулись до духовного джерела, як до сонця, разом з учителем! Школа – це постійне об’єднання маленьких душ навколо єдиної мрії, щоразу нової. Щоразу захоплюючої і здійсненної. Так і велика держава Україна має об’єднатись навколо однієї, загальнолюдської ідеї.

Використання інноваційних педагогічних технологій дозволить суттєво підвищити ефективність навчально-виховної роботи на основі створення цілісного простору для гармонійного розвитку і повноцінної самореалізації особистості кожного учня.

 Школа повинна стати для дитини помічником у її життєвому виборі, формуванні навичок самореалізації, самозахисту, досягненні всебічної, особистісної гармонії. Я  вважаю, якщо школі вдається реалізувати процес затвердження та самоствердження особистості як позитивний результат, створюючи при цьому необхідні умови, вона дійсно стане для дитини другою домівкою, справжнім "островком дитинства".

А ще  я  -  вчитель історії...

У 2014 р.  проатестована як вчитель історії.  Встановлено кваліфікаційну категорію "спеціаліст  ІІ категорії "

Зазвичай я за кадром, але бувають і винятки