Свято осені - 2014

фонограма "Пісня солов'їна"-  на цьому фоні читаються вірші

Читці:

1.     Ось небо блакитне і сонце в зеніті,

Моя Україна  - найкраща у світі.

Моя Україна  - це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

2.     Сади чарівнв, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня весела.

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна, чудова.

3.     Її обереги – верба і калина,

Найкраща у світі - моя Україна.

Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не кохати?

4.     Моя Україна – козацькая слава.

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати відкрила.

Вітчизна свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у світі єдина

5.     Ми раді вас вітати в цій світлиці

І дарувати хліб із золота пшениці,

Щоб хліб святий у всіх був на столі,

Щасливі були люди і в місті, і в селі.

6.     Серця в нас сповнені любов’ю, миром,

Бажаємо, щоб зустріч наша була щира!

7.     У всіх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша нам своя святиня.

Аніж в чужині рай.

8.     Нема без кореня рослини ,

А  нас, людей без Батьківщини!

Пед.-орг. Отже, для кожного з нас найдороча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Це – наша рідна земля, наша Україна. Шануймо і любімо все те, що є наше, найдорожче і найрідніше. Так,  Україна – це всі ми. Вчителі та учні. Це наша велика учнівська сім’я.  І ось сьогодні ми зібралися з вами на традиційне шкільне свято – свято осені. Щоб вкотре пересвідчитися, яка щедра  наша земля. Це ж вона  дала  ці дари на ваших столах. Кожен народ має свої народні символи. Є вони і в нас. Адже не випадково, мабуть,  ви прикрасили свою виставку рушниками?

1.     Із червоної ниткиі білого льону,

Як до рідної неньки, усяк із нас звик,

В будень день і на свята величні

Наш народ давно вигадав диво-рушник.

2.     Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствий душею:

3.     Щоб і хата була красивішою,

Щоб і воля була прихильнішою,

Щоб весілля було та й з клечальними,

Щоб завжди були величальними.     

         на фоні програшу пісні «На калині мене мати колихала»

Пед.-орг.  Коли ми готувалися до свята, то домовилися, що тематика нашої виставки тим чи іншим чином  буде пов’язана із рослинними символами нашого народу. Тож давайте продемонструємо усім свої старання.

Пісня «На калині мене мати колихала»

1.     Калина

-         «Найдеш у гаю ту калину. Той пригорнись, Боя любила, моя дитино, її колись»,-  писав Т. Шевченко.

-         З калиною український народ асоціює патріотичні почуття. Калина – це символ мужності та незалежності.

-         А калина біля броду білі віти розпускає.

На свою чарівну вроду задивляється у воду, соловейка виглядає.

Фонограма - приспів пісні "Одна калина" С. Ротару

2.     Верба

-         Цвіте калина, співають птахи, сріблиться водиця, а біля неї стоять завжди незрадливі охоронці – кучеряві верби.

-         Підпливають верби кучеряві, зеленіють луки заливні

Та на змоклій лісовій галяві засиніли проліски дрібні.

Вербичка. Я росту у верболозі. Дні і ночі роню сльози. Хто я?

-         Плакуча верба

-         Чому не спить верба, коли скресають жили буйних рік

Вербичка. Бо у п’янкім гіллі гостюють зорі і рушив з кореня могучий сік

-         Чому не спить верба в погоже літо, коли жнива курличуть за Дніпром?

Вербичка. Бо так духмяно в полі пахне жито і всі шляхи всіваються зерном.

-         Чому не спить верба в прозору осінь, коли льодком похрустує блакить?

Вербичка. Бо журавлі тривожно линуть в просинь й зерно у грудях ниви теж не спить.

-         Чому верба не спить у хуртовину, грудьми спинивши непогоду злу?

Вербичка. Бо треба зупинить лиху людину і дать напровесні узліт зерну.

-         Вербова гілка в мене на столі, як символ сонця і тепла,

Ще схована  в імлі, як знак зеленої весни, котра ще в далині,

Як знак, що щастя плід рясний даровано мені.

-         Отож, верба – це дерево цілюще: вона дарує людям багато ліків

-         Верба є також природним фільтром, очищає не тільки воду, а й повітря

3.     Тополя      Пісня "По діброві вітер виє"(уривок) + Пісня  фоном "Стоїть тополя" О. Осадчого 

-         Ось так тополі на волі стоять собі, мов сторожа,розмовляють з полем

-         Тополя – символ України, рідної землі, символ дівочої вірності та краси.  Чи відомо вам, що тополі містять та виділяють речовини, які очищують повітря

від пилу та бактерій?.

-         Під тополею легко дихати. А якщо людина хоче пити, треба посмоктати гілочку тополі, і спрага мине.

-         Тополя -  прекрасний фільтр. За літо вона затримує 30 кг пилу та сажі. А бруньки її використовували наші предки як барвник для фарбування тканин.
Пісня  фоном  укр нар. пісня"Ой не стелися хрещатий барвінку" 

4.     Барвінок

- Небачили, щоб жовкнув він, зелений і взимі,

Улітку рясно стелеться низенько поземлі.

Цупкі зелені хрещатики на кінчику стебла,

І синій цвіт, і цілий світ, і океан тепла. Хто він?

-         Так. Це  барвінок. Україну можна назвати і барвінковим краєм.

-         За нев’янучу зелень та виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу та вважали його символом вічності та постійності. Казали, що він оберігає від злої нечисті. І саме через це вішали над дверима оселі й ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.
Фонограма "Ой не стелися хрещатий барвінку" Гурт "Чумаки"

-         А скільки було ворогів знавіснілих.

Жорстоко тптали барвінковий цвіт,

Топтали на схилах, на рідних могилах,

А він кучерявивсь, дивуючи світ.
Фонограма  "Барвінок" 

      5 . Соняшник Фонограма "Соняшник" Марія Бойко

-         На сонечко я схожий  й до сонечка тягнусь. Хто відгадає таку ось загадку?.. Та це ж соняшник. Який впевнено увійшов  у природне довкілля нашого краю. Звідки ж він узявся?..

-         Батьківщина соняшника – далека Америка. Вперше насіння соняшника потрапило до Європи у 1510 р. його привезли до Іспанії на одному з кораблів. Насіння висіяли в мадридському саду. Рослина чудово прижилася. В Україні соняшник з’явився в ХVІ ст., з тих пір посів чільне місце серед сільськогосподарських культур
Фонограма Vinky "Рута -м'ята"

6. Рута-м'ята

М’ята — приворотне зілля, оберіг дитини та її здоров’я При першій купелі дитини (коли це була дівчинка) м’яту добавляли у воду, щоб вона була вродливою. Дівчата рвали м’яту до сходу Сонця в день Купала і дарували її хлопцям. Збирали м’яту і на Зелених святах, коли застеляли підлогу пахучим зелом. Разом з іншими рослинами її освячували на Маковія. У піснях м’ята є символом самотності й строгості. Жінка садить м’яту і говорить, що від неї «родинонька одріклася». М’ята фігурує у піснях разом з рутою:

По городу ходжу,

Руту-м’яту саджу.

Фоном фонограма пісні "Ой та м'ята..."

М’ята, барвінок і рай-дерево виросли з попелу, що зостався од трьох дівчат-сиріт. За те, що сироти не встерегли золотої ряски на коноплях, мачуха спалила дівчат, і з того попелу виросли м’ята, барвінок і рай-дерево

7. Мальви 

Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.

Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.

Якось в осінню негоду прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки. І розрослося чудове зілля, яке односельці називали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.

Біля кожної хати ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.

пісня "Мальви"

8. Чорнобривці

-   Особливо любить наш народ квіти. Але з великого різноцвіття є улюблені – чорнобривці. Ще кілька столітьтому їх не було не лише в Україні, а й у Європі. Примандрували ці квіти ло нас із далекої Америки, де тамтешні жителівирощували їх для лікування та вшанування своїх божеств. пісня  "Чорнобривці"

-   Для кожного з нас найдорожче та найбільш пам’ятне – рідна хата, а біля неї мати, що нас виглядає.та чорнобривці. Образ цих квітів та образ матері змальовано у пісні «Чорнобривці». Не зникнуть ніколи наша мова та пісня, наш рушник. Не зникнуть барвінок та рута, чорнобривці та калина, доки живе наш український народ.

 Пед.-орг.  Сплели ми  вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку та жита. Із м’яти, нагідок,

Жоржин, чебрецю та верби.                                       

ЧИТЦІ:  на фоні фонограми "Мальви"

4.     Ми посадимо всюди сади і ліси,

Бо майбутнє сьогодні за нами

Зробим все ми для щастя, багатсва й краси.

Щоб земля колосилась хлібами

5.     Щоби ми нашу волю в віках берегли,

Не давали свій край на поталу,

Щоб прийдешні пишатися нами могли,

Щоб традиції ми шанували.

6.     Та до батька і неньки прихильні були,

Берегли, шанували, любили,

Щоб у мирі й злагоді з світом жили,

І щоб ми в жебраках не ходили.

7.     Україно моя, матір вічно земна

Українського роду людського,

Не один уже рік сяє зірка ясна.

Хай же сяє для щастя земного!

8.     Незалежність і воля тепер у нас є.

Працювати ще треба невпинно.

Ми у праці здобудем щастя своє.

Бо ми любим тебе, Україно!   
пісня  "Тополя"             Свято картоплі

Мета: викликати інтерес до пізнання природи рідного краю; формування навичок розвитку естетичних смаків, виховання бережного ставлення до природи, вміння побачити красу навколишнього світу

Дійові особи: Ведучий 1 — хлопчик. Ведучий 2 — дівчинка.

Картопля — дівчинка в коричневому вбранні.

 Індіанець — хлопчик в костюмі індіанця.

Капітан — хлопчик в костюмі моряка з іграшковим біноклем.

Кухарчата — четверо дітей в костюмах кухарів.

Ведмедик Бобо — хлопчик у костюмі ведмедика у фартушку, на якому вишитий червоний хрест.

Зайчик — хлопчик в костюмі зайчика.

 Поросятко — хлопчик в костюмі поросятка. Учні

Ведучий 1:  У нас сьогодні незвичайне свято. Є свята хліба, уро­жаю, обжинків. Щоб дізнатися, про що ми будемо гово­рити сьогодні, спочатку потрібно відгадати загадку.

Ведучий 2: А загадка ось яка:

На городі я ховалась,

Під землею у кущі.

Ну, а потім диво сталось —

Опинилася в борщі.

І в варениках буваю,

І смажена, й в пиріжках.

Може, хтось мене впізнає

І загадку відгадає.

Діти в залі відгадують: «Картопля!» На сцену виходить дівчинка в костюмі картоплі.

 Картопля:   Мене в світі добре знають,

Мене печуть, мене варять,

Коли їдять дуже хвалять.

Та відомо не усім,

Де мій справжній рідний дім.

Є у кожного сім'я ...

Батьківщина де моя?

На сцену виходить хлопчик в костюмі індіанця.

 Індіанець:   Дуже добре знаю я,

Що землячка ти моя.

Ще якось від дідуся

Незвичайну чув пригоду

Із життя мого народу.

Це було у давній час

У Америці у нас.

У важку голодну днину

Хтось знайшов десь картоплину.

Гіркуватою була та картопля дика,

Та народ мій врятувала

Від страшного лиха.

 Ведучий 1:  Правильно сказав ти, друже Індіанець. Батьківщина картоплі далека Америка. В Україні навіть у козацькі часи картоплі ще не знали. На городах вирощували пет­рушку, пастернак, цибулю, часник. Ведучий 2: Саме з тих часів до нас прийшла старовинна пісенька:

Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком,

А цибуля з часником,

А дівчина з козаком... Картопля:

Мене в пісні й не згадали,

Бо в часи ті ще не знали.

Край, Америка, — далекий,

Не летять туди лелеки.

Як же я примандрувала,

Шлях неблизький цей здолала?

 На сцену виходить хлопчик в костюмі моряка

 Капітан:  Бачиш, тут така пригода,

Ти не зразу не городах

В Україна оселилась.

Перш — в Іспанії з'явилась.

Моряки іспанці вправні,

Я — відважний капітан.

З нами бульби картопляні

Переплили океан.

Хоч давно ми це зробили,

Та подяку заслужили.

Ведучий 1: Справді, після відкриття Колумбом Америки у 1534 ро­ці картоплю до Європи привезли іспанські мореплавці. Ми зараз також спробуємо «переправити» картоплю. І допоможе нам в цьому гра.

Гра «Біг з картоплею». Діти діляться на 2 команди. На одному кінці залу — команди, перед ними проводять стартову лінію. На ін­шому — на підлозі проводиться риска, до якої будуть бігти учасники.

Кожна команда отримує ложку і картоплину. Кожен з учасників команди біжить до риски, тримаючи в руці ложку з картоплиною, і так само повертається, переда­ючи ложку другому гравцеві. Якщо картоплина падає, учасник повинен спочатку підняти картоплину, поклас­ти її в ложку, потім продовжити біг. Перемагає команда, в якій всі учасники першими завершили естафету. Кар­топлину можна замінити тенісним м'ячиком.

Ведучий 2:  А я також знаю гру з картоплею. Давайте спробуємо свої сили ще й в ній.

Гра «Садіння картоплі».

Команди стоять перед стартовою лінією. Перед кож­ною з них малюють через однакову відстань (приблизно 1-1,5 кроку) 4-6 невеликих кругів. Це ямки для кар­топлі. Кожній команді дають мішечок, в якому стіль­ки картоплин, скільки кругів. По сигналу гравці з мі­шечками починають рух вперед, розкладаючи у лунки картоплю. Коли виклали всю картоплю, повертають до

команди і віддають порожній мішечок наступному грав­цеві — він збиратиме картоплю. Зібрану картоплю пере­дають наступному гравцеві, і він її «садить». Кожен, хто закінчує естафету, стає в кінець команди. Гра триває, поки всі учасники не «висадять» і не «зберуть» картоп­лю. Якщо картопля падає, її потрібно підняти і покласти в мішечок чи лунку, залежно від того, яку дію виконує гравець. Тільки після цього він може продовжити гру. Перемагає команда, в якій всі учасники швидше справ­ляться з естафетою.

Ведучий 1:   Гра закінчилася, але не закінчилися пригоди нашої картопельки. Вона не відразу потрапила на стіл до жи­телів Європи. Спочатку її вирощували на клумбах як де­коративну культуру.

Потім люди почали споживати отруйні зелені бульби, що утворюються після цвітіння, не здогадуючись, що поживна частина картоплі знаходиться під землею.

Ведучий 2:   В Росії цар Петро І насильно примушував вирощувати картоплю, але люди не бажали цього робити і влаштовува­ли бунти. Траплялися вони й в Україні. Та згодом картоп­лю визнали в світі, вона стала незамінним овочем, який часто називають «другим хлібом». Існує прислів'я: «Кар­топля — хлібові підпорка». Учасники нашого свята роз­кажуть інші прислів 'я і загадки, які стосуються картоплі.

На сцену виходять діти.

Хлопчик 1:

Я знаю загадки про картоплю: «Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла »,   « Сиділа у кущі, а потім — у борщі».

Дівчинка 1:

Я вивчила лічилку: Раз — картопля, два  картопля,

Три, чотири, п'ять,

Шість — картопля, сім — картопля,

Я іду шукать.

Хлопчик 2:  Знаю я цікаву річ: спить картопля, коли ніч.

А настане щойно днина — Уже з шостої години Цвіт картопляний розкрився, В синє небо задивився. Коли полудень пройде, Знову картопелька засне, Закривають свої вічка її квіти невеличкі.

 Дівчинка 2:  Я знаю ще одну загадку: Я росла в темній темниці

 Як зросла — взяли в світлиці. З мене шкуру всі деруть, Мене варять, мене труть, Пироги з мене печуть. Відгадайте, хто я є, Чи ви знаєте мене?                 Діти виходять зі сцени.

 Ведучий 1:  У загадках про картоплю згадувалися також страви: борщ, пироги, печена картопля. У світі відомо більше 300 страв з картоплі.

 Ведучий 2:   Зараз ми дізнаємося, як одна господиня готувала ово­чевий суп з картоплею. І розкажуть про це наші гості — маленькі кухарі.

На сцену виходять діти в костюмах кухарів, (вірш Ю. Тувима) Кухарча 1: Якось господиня з базару прийшла,

В корзині з базару принесла вона Картоплю,

 Капусту, Морквину, Горох, Петрушку і бурячок.

Ох! (кухарята всі разом)

Кухарча 2:

І ось суперечка пішла на столі, що найсмачніше

На цілій землі: Картопля,

Капуста, Морква, Горох,

Петрушка чи бурячок.

Ох! (всі разом)

 Кухарча 3: Господиня тим часом ніж узяла, і овочі дрібно

Кришить почала: Картоплю, Капусту,

Морквину,

Горох,

Петрушку і бурячок.

Ох! (всі разом)

 Кухарча 4: А через хвилину в горняті старому дружно кипіли

В окропі крутому Картопля, Капуста,

Морква, Горох, Петрушка і бурячок.    Ох! (всі разом)

І господиня сказала: Суп овочевий вдався на славу, (всі разом)

 Кухарчатка вклоняються і йдуть зі сцени

 Ведучий 1:

І овочевий суп, і борщ, і багато інших страв ми тепер не уявляємо без картоплі. З картоплі також виготовляють крохмаль, без якого неможливо зварити смачний кисіль. З картоплі готують нашу улюблені чіпси, її су­шать, переробляють і господині купують готове пюре, яке потрібно тільки залити гарячою водою чи молоком.

Ведучий 2:

Без картоплі неможливо уявити український город. А зараз картопля допоможе нам дізнатися про деяких своїх сусідів, які ростуть разом з нею на городі.

Кросворд

На великому аркуші паперу зображено кросворд, у якому по вертикалі розміщено слово «картопля». Діти відгадують загадки, а вчитель чи вихователь вписує слова.

		1.М	О	Р	К	в	А
				2. К	А	в	У	Н
			3. Г	А	Р	Б	У	3
4. К	А	п	У	С	т	А
		5. Г	О	Р	о	X
					6. П	Е	Р	Е	Ц   Ь
	7.Ц	Й	Б	У	л	Я
		8. С	О	н	я	Ш	Н	Й	К

Загадки до кросворду

1.  Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква).

2.Круглий, та не місяць,
Зелений, та не листок,

З хвостом, та не миша. (Кавун).

3.Без рук, без ніг на тин лізе. (Гарбуз).

4.Латка на латці, а всередині — гризь. (Капуста).

5.Семеро братів в одній хатці живуть.(Горох).

6.Червоний Макар по полю скакав та в борщ попаві(Перець).

     7Сидить Марушка в семи кожушках.   
       Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля).

 8. Стоїть дом, повен зерном.

      Скільки чорних хаток, стільки білих діток. (Соняшник).

Ведучий 1:  Як багато цікавого ми дізналися про картоплю. Але й це ще не все. Картопля — не тільки цінний овоч. Вона має ще й лікувальні властивості.

Ведучий 2:   Щоб розказати нам про них, на наше свято завітав добре всім знайомий Ведмедик БОБО, який лікує діток. А з ним його друзі — Зайчик і Поросятко.

На сцену виходять діти в костюмах, що грають ролі Ведмедика БОБО, Зайчика і Поросятка.

 Ведмедик БОБО:  Я багато ліків маю, Про картопельку теж знаю. Кожній корисна дитині. В ній багато вітамінів. Полікує нирки й шлунок, І для серця — подарунок. Вам прийшов я розказати: Слід картоплю поважати.

Зайчик:  Якось я додому мчав І в холодний сніг упав. Дуже горло застудив, Навіть я не говорив. Мене мама насварила Та картоплі наварила, Дихав парою густою, Впорався з застудою.

Поросятко: А мені, скажу вам, друзі,

Допоміг з картоплі сік.

Загорав в зеленім лузі

І на сонці спинку спік.

Ви також запам'ятайте:

Там, де опік вам болить,

Картопельку прикладайте

І полегшає умить.

 Ведучий 1:  Сік з картоплі, терта картопля, пара від вареної в «мундирах» допомагають кожному з нас при різних не­дугах. А ще картопля вилікувала цілі народи Європи від такої небезпечної хвороби як цинга.

Ведучий 2:  Картопля-годувальниця, картопля-лікар, її нази­вають овочем №1 на землі. І навіть 2008 рік оголошено Всесвітнім роком картоплі.                (На сцену виходять всі учасники свята.)

 Картопля:   Закінчилось наше свято.

Я цікавого багато

І почула, і дізналась,

Що аж навіть запишалась.

Без картоплі-бо нікуди,

Мене дуже люблять люди.

Кажуть: «Є картопля в хаті —

Вже не будем бідувати».

Діти (разом): Хай картопелька завжди буде у всіх на столі.

Свято квітів

(Звучить музика П. Чайковського "Вальс квітів". Кружляють у танці дівчат­ка й хлопчики в карнавальних костюмах).

1-й ведучий: Велика і красива земля України. Неозорі степи, зелені Кар­пати, пущі, лани. Ми дуже любимо свою землю. Кожна доріжка, деревце, коло­сок, квітка, травинка-невід'ємні частини її природи, її багатства і краси, без яких нам не прожити.

2-й ведучий: Я - землі цієї паросток зелений,

Я - землі цієї крапля дощова, Заплелись у мене, приросли до мене, Жито і дерева, квіти і трава.

1-й ведучий: Квіти-вічні супутники нашого життя. Палахкотять біля вікон українських осель золотим сяйвом мальви і жоржини, чорнобривці й маки, буяють нагідки, троянди, дзвіночки, айстри.

2-й ведучий: Квіти, як і музика, створюють піднесений настрій, надиха­ють на творчість.

1-й ведучий: Сьогодні у нас свято барвистих квітів - наших друзів. На хвилину замисліться: що вам відомо про окремих представників квіткового братства рідної природи, про квіти наших лук, лісів, полів, клумб. Ми допомо­жемо краще пізнати їх, щоб викликати ще більшу шану, любов до квітів, спри­яти бережливому ставленню дорослий, рідної природи.

(Знову звучить музика. Виходить дівчинка Флора у вінку, заквітчана квітами).

Флора: Свято квітів! Свято! Свято!

Всі на свято! Всі до нас!

Троянда:        Чуєте пахощі в нашім дворі?

І                      Квіти розквітли в ранковій порі!

       Тут на світанку сам дощик ходив,

                     Білу Лілею від сну розбудив.

Мак:               Чисто помилися Мальви в росі –

                                        Личенька круглі, рожеві усі.

                                        Нижче під ними, красуні Вогні,

                                       Дуже вони до вподоби мені.

Ромашка:        Синій Панич покрутився на тин:

-

                                        Як поглядає відтіль на Жоржин!
                                       Знаю, він кличе Жоржин  у                                          танок                 

                                        Свято сьогодні у наших квіток.

Чорнобривець:                 А Чорнобривець бровою моргне,

                                                Ніжкою тупне - гопак нам утне.

Флора: Біла Лілея з Майором для нас

У квітнику танцюватимуть вальс.

(Звучить музика, у танці кружляють квіти).

Флора: Чарівний світ казкового квіткового царства. Скільки легенд, пе­реказів, казок складено про них! І кожна ще й досі таїть у собі чимало незвіднаного, загадкового, таємничого. Ось придивіться до цієї квітки (показує на троянду). Мабуть, жодній квітці не присвячено стільки легенд, поем, віршів, як троянді. Нині відомо понад 10000 сортів троянд.

Троянда: В одній з легенд розповідається, що коли з морської піни біля берегів Кіпру виникла прекрасна богиня Афродіта, земля дуже розсердилася і вирішила створити щось не менш прекрасне.

Флора: Так виникла квітка троянди, яка своєю красою покликана змагатися з самою богинею краси. У багатьох країнах вирощують на плантаціях спеціальні сорти троянд, з яких добувають цінну трояндову олію.

Троянда: А внизу троянда красувалась

                  В платті з оксамиту і парчі,

                  В сонечку веселому купалась,

                  Омивалась росами вночі.

(Звучить музика)

Флора:

Розцвіли червоні маки

   Вранці по росі.

  Я піду і назриваю

 Маків для краси.

 А тоді найкращу квітку

           В коси заплету.

І сама посеред поля

      Маком зацвіту.

(Виконується хоровод «Мак»)

Мак:Мак – давня рослина. Його красиві, яскраві квіти завжди привертали увагу людей. Про це свідчить насіння маку, знайдене на місцях стоянки первісної людини. Важко сказати, з якої країни він почав поширюватись на планеті.

(На сцену виходять проліски)

Проліски:

1.     Я – перша квіточка весни

2.     Я – пролісковий цвіт.

3.     Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

4.     У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

1.     Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце, й тінь.

2.     Зелені рученьки мої

Листочками живуть.

3.     Я полюбив ліси й гаї,

Живу я здавна тут.

4.     І вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту.

Бо знають, що зима мине,

Всі разом: Коли я зацвіту.

(Танцюють)

Флора: У березні, коли вже земля пробудилася від зимового сну, в лісі трапляється побачити таку картину: ніби клаптики блакитного весняного неба впали на землю і серед голого віття лісових дерев та чагарів синіють. Це квітує провісник весни – пролісок.

(Звучить музика «Пір року» П.Чайковського)

1-й підсніжник: Ми, підсніжники, - теж ранні посланці зеленокосої весни. Наші квіточки, наче витончені з коштовної порцеляни білосніжні дзвіночки, застеляють усе довкола.

2-й підсніжник: Та не поспішайте нас зірвати. Пам’ятайте: ми потребуємо охорони. У багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникають, або вже зовсім зникли, бо виривають їх з цибулинами. Підсніжник дуже легко культивувати.

(На сцену вибігають дзвіночки і дзвонять у маленькі дзвоники).

1-й дзвіночок:         Дзвіночок веселий ріс.

                               У полі на роздолі.

2-й дзвіночок:      А чарівник побачив –

                             Школярикам одніс.

3-й дзвіночок:     Тихенько чарівничі

                             Слова промовив він –

4-й дзвіночок:     І став дзвіночок мідним,

                             Розсипав чистий дзвін.

(На сцені школярка із дзвоником у руках. Дзвонить)

5-й дзвіночок:    І кожен учень в школу

                            На клич дзвіночка біг.

(Всі квіти стають у півколо)

1-а квітка: Тільки й щастя, тільки й жити,

                    Поки буде сонце гріти, -

                   Пов’янем колись!

2-а квітка: Як там буде – знає доля.

                   А ще поки наша воля,

                  Гуляй, не журись!

Садівник: Кожній квітці навесні

                 Сняться кольорові сни.

Кульбаба: Кульбабі сняться золоті,

                  Тюльпану - сни червоні.

Дзвіночок: І дуже-дуже голубі –

                  Дзвіночку лісовому.

Шипшина: Бузку – бузкові сняться сни,

                  Волошці – волошкові.

Ромашка: Ромашці – білі від роси,

                  Фіалці фіалкові.

Садівник: А вранці прокидаються

                  Квіти і  там, і тут

                  І райдужними зграйками

                 Для всіх навкруг цвітуть.

(Звучить «Вальс квітів»)

Флора: Люби природу не як символ

              Душі своєї.

             Люби природу не для себе –

             Люби для неї.

            Квіти – це історія народу.

            Квіти – це наша природа.

            Квіти – це ми.

Педагог-організатор: багато ще можна розповідати про осінні квіти: жоржини, нагідки, гладіолуси… Бо квіти - то окраса нашого життя, джерело радості й натхнення. Здавна на Україні біля чепурних білих хат обов’язково сіють квіти: мальви, кручені паничі, барвінок, соняшники,  айстри, чорнобривці, нагідки, жоржини, троянди. От і сьогодні в цей гарний осінній день ми зібралися з вами серед різноманіття прекрасних квіткових композицій, створених вами ж, дорогі діти та вчителі. Тож нехай згадка про наше свято зігріває наші душі холодними зимовими вечорами. А ми з вами переходимо до наступного етапу нашого свята – до захисту ваших композицій, які оцінюватиме поважне журі у складі:

            

            Осанна осені!

Сценарій свята

Ведучий 1. Доброго дня, дорогі друзі.

Ведучий 2. Сьогодні ми зібра­лися на свято Золотої осені.

Ведучий 1. Облітають квіти, об­риває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

Синьоока осінь їде навмання.

В'яне все навколо, де пройдуть копита,

Золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні й розкида кругом.

    Скрізь якась покора в тишині розлита,

І берізка гола мерзне під вікном. (В. Сосюра.)

Ведучий 2. Красива осінь виши­ває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: — Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не обле­тим.

А листя просить: — Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси — як вино.

Ворони п'ють надкльовані го­ріхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно. (Ліна Костенко.)

Ведучий 1. Про осінь написа­но дуже багато гарних віршів. Тож послухаймо ще декілька з них.

Учень 1. Вже в небі осінь по­вівала,

Вже рідше сонечко блищало

І до ущербу день ішов.

Таємна глибочінь дібров

З печальним шумом оголялась,

На ниви налягав туман.

Гусей крикливих караван

На південь тягся.

Наближалась сумна безрадісна пора:

Стояв листопад край двора. (О.Пушкін.)

Учень 2. Ніби притомилось со­нечко привітне,

У траві пожовклій молочай не квітне.

Облетіло літо листячком із клена,

Лиш ялинка в лісі сонячно-зе­лена. (Б. Чалий.)

Учень 3. Осінь така мила, осінь славна.

Осінь матусі їсти несе:

Борщик у горщику,

Кашка у жменьці,

Скибка у пазусі,

Грушки в фартушку.

Осінь така мила, осінь славна...

Учень 4. Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки.

Квітки оживають, і з дерев спа­дають

Жовтії листки.

Яблука і груші падають на землю,

Боки, спини б'ють.

Люди їх збирають, у мішки хо­вають,

Кури їх клюють.

Бавляться дітками, бавляться квітками,

Моляться батьки.

Золоті квітки. (О. Олесь.)

Учень 5. Дрімають села. Ясно ще осіннє сонце сяє.

Та холодом осіннім вже в повітрі повіває.

Темно-зеленії садки дрімають вже без плоду,

І тихо гріються хатки, і верби гнуться в воду.

Ще ліс не стогне тим важким

Осіннім, довгим тоном,

І ще стрілою ластівки

В'ються над загоном.

Учень 6. Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки при­пинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділося, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось!

Осінь брами свої замикала вночі,

Погубила у небі журавлині ключі. (Л.Костенко.)

Ведучий 1. Щедро виграючи золотими фарбами,

Іде нашим рідним краєм чарів-ниця-осінь.

Ходить вона полями, лісами і луками.

Крутиться білим туманом над річками й озерами.

Шарудить опалим листям у са­дах і міських парках.

Сипле золоті листочки на землю.

Ведучий 2. Відлітають гуси і ле­леки

У краї заморські і далекі.

Осінь тиха, осінь золотава

Вийшла, мов лисичка на галяву.

(Входить Осінь. Сипле золоті листочки на землю.)

Осінь. Добрий день, любі діти! Дуже багато гарних слів почула я про себе. А зараз порадуйте мене своїми знаннями — відгадайте мої загадки:

1.Чим тішить золота осінь лю­дину? (Хлібом, овочами, фрукта­ми, ягодами, грибами, золотом лісів.)

2.Прийшов вересень — осін­ній місяць, починається...                            (Навчальний рік.)

3.   Пустіють поля,  мокне земля.
Дощ поливає.  Коли це буває? (Восени.)

4.   Боїться звір гілок моїх.
Гнізд не будують птахи в них.
В гілках краса і міць моя.
Скажіть швиденько — хто ж це я? (Ялина.)

5.   Сидить — зеленіє,
Палає — жовтіє,

Лежить — чорніє. (Листок.)

6.Хто восени відлітає, а навесні  повертається? (Птахи.)

7.          Під дубочком народився, па­расолькою прикрився.

Може, б з лісу пострибав, якби другу ногу мав. (Гриб.)

Осінь. Діти! Мої володіння ба­гаті горіхами та грибами. Відгадай­те, що це за гриби. (Виходять п 'ятеро     учнів у костюмах грибів.)

Підосичник. Я в червоній ша­почці росту

Серед коренів осикових. Мене видно за версту, — Бо зовусь я ...(Підосичник.)

 Підберезник. Не перечу, я — не білий, —

Я, браття, багато не вимагаю... Росту я звичайно В березовім гаю. (Підберезник.)

Боровик. І під старенькою сосною, В колі дружньої родини Перший знайдений...(Борови­чок.)

Опеньки. Немає грибів друж­ніших, ніж ми —

Знають це дорослі й діти, —

 На пеньках ростем у лісі,

 Мов ластовиннячко на пе­реніссі. (Опеньки.)

Лисички. Під сосною всі сест­рички,

Маємо руді косички, Осінь в ліс приносим влітку, Золотисті ми... (Лисички.)

 (Виходить хлопчик-грибник із кошиком грибів.)

Грибник. Послухайте, яка ціка­ва пригода трапилася зі мною в лісі. Доброю літньою порою Бродимо до лісі ми з сестрою. Хоч стомились від ходьби — Зате в кошиках у нас — гриби. Раптом мене покликала сест­ричка:

— Глянь, під ялинкою лисичка!
Тікав я від ялини без оглядки,
Заблищали тільки п'ятки.

Я від страху онімів,

 В стороні за пень присів.

Гучно серце б'ється,

 А сестра сміється.

— Нас не з'їсть вона, повір.
То грибок такий, не звір.
(Хлопчик знайомить присутніх з їстівними грибами своєї місце­вості.)

Осінь. А тепер я хочу дізнати­ся, хто із вас найспостережливіший.

•  Хто збирає яблука спиною? (їжак.)

•  У кого щока замість мішка? (У бурундука , хом 'яка.)

• Птахи восени летять на південь, це всім відомо. А чи бу­вають перелітні тварини? (Летючі миші.)

• Чиї листочки опадають восе­ни зеленими? (Вільхи, бузку.)

• Який лісовий мешканець су­шить гриби на деревах? (Білка.)

• Листочки яких дерев восени червоніють? (Осики, горобини, че­ремхи.)

• Куди на зиму ховаються жаби? (В намул, під мох, у погреби.)

•    У якого звіра в листопаді з'яв­ляються дітки? ( У зайця.)

(Конкурс «Хто більше назве при­казок чи прислі’їв про осінь». Осінь нагороджує переможців.)

Ведучий 1. Помахала осінь жов­тим листям і попрощалася з нами. Не видно сонця. Зрідка-зрідка ви­ходить воно погуляти. Важкі хма­ри табунами по небу бродять. По­холодало...

Ведучий 2. Але ж осінь — щед­ра на дари природи, прекрасна у своїй розмаїтості. А холод за вікном не страшний, коли в душі — лю­бов і теплі почуття. Цього ми вам сердечно бажаємо. Дякуємо  за увагу, друзі. До побачення!